Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "слова" wg kryterium: Temat

  Lista filtrów
Wyrównaj
    Wyświetlanie 1-3 z 3
    Tytuł:
    Demokracja, demagogia, tyrania – uwagi o aporiach wolności jednostki
    Демократия, демагогия, тирания - замечания об апории индивидуальной свободы
    Autorzy:
    Bosak, Marek
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/969423.pdf
    Data publikacji:
    2019
    Wydawca:
    Towarzystwo Nauki i Kultury Libra
    Tematy:
    demokracja
    demagogia
    Platon
    Mill
    wolność słowa
    democracy
    demagogy
    Plato
    freedom of speech
    демократия
    демагогия
    Платон
    Милл
    свобода слова
    Opis:
    Свобода слова, которая является основополагающим условием современной демократической формы правления, подвергалась риску демагогии с древних времен. Чтобы избежать этой угрозы, часто предлагалось отменить или ограничить эту форму свободы и даже отказаться от демократической системы. В статье делается попытка показать, что способом сохранения свободы слова при устранении опасности демагогии может быть всеобщее образование, и особенно гуманитарное образование, знакомство граждан как с характеристиками социальных и культурных процессов, так и с современными методами и механизмами демагогии.
    Źródło:
    Wschodni Rocznik Humanistyczny; 2019, XVI, 1; 39-52
    1731-982X
    Pojawia się w:
    Wschodni Rocznik Humanistyczny
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Conflict between freedom of expression and freedom of religion. The ECHR case of Rabczewska v. Poland, 8257/13. An approving commentary
    Konflikt między wolnością słowa a wolnością religijną. Sprawa Rabczewska v. Polska, skarga nr 8257/13. Glosa aprobująca
    Конфликт между свободой слова и свободой вероисповедания. Дело Рабчевска против Польши, жалоба № 8257/13. Одобрительный научный комментарий
    Конфлікт між свободою слова та релігійною свободою. Справа Рабчевська проти Польщі, заява № 8257/13. Cхвалюючий коментар
    Autorzy:
    Zawiślak, Michał
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/33362104.pdf
    Data publikacji:
    2023
    Wydawca:
    Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
    Tematy:
    богохульство
    релігійні почуття
    свобода слова
    релігійна свобода
    религиозные чувства
    свобода вероисповедания
    blasphemy
    religious feelings
    freedom of speech
    religious freedom
    freedom of expression
    bluźnierstwo
    uczucia religijne
    wolność słowa
    wolność religijna
    Opis:
    Ocena dokonana przez ETPC, w myśl której sądy krajowe nie oceniły, czy wypowiedzi skarżącej mogły wzbudzić uzasadnione oburzenie lub czy miały one charakter podżegania do nienawiści albo w inny sposób zakłócania pokoju i tolerancji religijnej w Polsce, ma kluczowe znaczenie w kontekście glosowanego wyroku. ETPC słusznie orzekł, że grupa religijna musi tolerować zaprzeczanie przez innych jej przekonaniom religijnym, a nawet propagowanie przez innych doktryn wrogich ich wierze, o ile kwestionowane wypowiedzi nie nawołują do nienawiści lub nietolerancji religijnej. Wobec braku definicji prawnej trudno ocenić społeczną szkodliwość czynu. Trybunał stwierdził, że ochrona uczuć religijnych jest nieskuteczna i nieadekwatna do stopnia zniewagi czynu zabronionego, tym samym uznał istniejący od lat w polskim prawie karnym problem ze stopniowaniem społecznej szkodliwości czynu. Polska naruszyła art. 10 Konwencji, gdyż sądy krajowe nie dokonały rzetelnej oceny społecznej szkodliwości czynu.
    The ECHR statement that the domestic courts did not assess whether the applicant’s statements had been capable of arousing legitimate indignation or whether they were of a nature to incite to hatred or otherwise disturb religious peace and tolerance in Poland is of key importance considering the judgment under review. ECHR rightly ruled that a religious group must tolerate the denial by others of their religious beliefs and even the propagation by others of doctrines hostile to their faith, as long as the statements in question do not incite to hatred or religious intolerance. In the absence of a legal definition, it is difficult to assess the social harmfulness of an act. The Court has recognised the issue that has existed for years in Polish criminal law – that the protection of religious feelings is ineffective and inadequate to the degree of the insulting nature of the criminal act. Poland violated Article 10 of the Convention, as the national courts failed to make a fair assessment of the social harmfulness of the act.
    Оцінка ЄСПЛ, згідно якої національні суди не оцінили, чи могли заяви заявника викликати обґрунтоване обурення або чи мали вони характер підбурювання до ненависті чи іншим чином порушували мир і релігійну терпимість у Польщі, має вирішальне значення в контексті рішення, що переглядається. ЄСПЛ справедливо постановив, що релігійна група повинна терпимо ставитися до заперечення іншими її релігійних переконань і навіть до поширення іншими доктрин, ворожих їхній вірі, якщо оскаржувані висловлювання не розпалюють релігійну ненависть або брак толерантності. За відсутності легального визначення важко оцінити суспільну шкоду діяння. Суд визнав, що захист релігійних почуттів є неефективним і неадекватним ступеню правопорушення забороненого діяння, тим самим визнавши проблему, яка роками існувала в польському кримінальному праві з градацією суспільної шкідливості діяння. Польща порушила статтю 10 Конвенції, оскільки національні суди не дали справедливої оцінки суспільної шкідливості діяння.
    Оценка Европейским судом по правам человека (ЕСПЧ) того, что национальные суды не оценили, могли ли высказывания заявителя вызвать обоснованное негодование, носили ли они характер подстрекательства к ненависти или иным образом нарушали мир и религиозную толерантность в Польше, имеет решающее значение в контексте рассматриваемого постановления. ЕСПЧ справедливо постановил, что религиозная группа должна терпимо относиться к отрицанию другими лицами ее религиозных убеждений и даже к распространению другими лицами доктрин, враждебных ее вере, если оспариваемые высказывания не возбуждают ненависть или религиозную нетолерантность. В силу отсутствия юридического определения, трудно оценить общественную опасность деяния. Суд пришел к выводу, что защита религиозных чувств неэффективна и неадекватна степени оскорбления запрещенного деяния, тем самым признав существующую в течение многих лет в польском уголовном праве проблему с градацией общественной опасности деяния. Польша нарушила статью 10 Конвенции, поскольку национальные суды не смогли дать справедливую оценку общественной опасности деяния.
    Źródło:
    Studia Prawnicze KUL; 2023, 3; 217-229
    1897-7146
    2719-4264
    Pojawia się w:
    Studia Prawnicze KUL
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    International human rights law in the era of digital disinformation and propaganda: case studies from Myanmar and Ukraine
    Prawo międzynarodowe praw człowieka w dobie cyfrowej dezinformacji i propagandy. Analiza przypadków Mjanmy i Ukrainy
    Международное право в области прав человека в эпоху цифровой дезинформации и пропаганды. Анализ примеров из опыта Мьянмы и Украины
    Міжнародне право прав людини в епоху цифрової дезінформації та пропаганди. Анализ на прикладі М’янми та України
    Autorzy:
    Balcerzak, Michał
    Kapelańska-Pręgowska, Julia
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/33510007.pdf
    Data publikacji:
    2023
    Wydawca:
    Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
    Tematy:
    свобода слова
    дезінформація
    пропаганда
    М’янма
    Україна
    права людини
    дезинформация
    Мьянма
    Украина
    права человека
    wolność słowa
    dezinformacja
    propoaganda
    Mjanma
    Ukraina
    prawa człowieka
    freedom of expression
    disinformation
    propaganda
    Myanmar
    Ukraine
    human rights
    Opis:
    Today, more than ever, the Internet and social media have become our primary sources of information, offering us a window to the world. However, this freedom to access and disseminate information has negative consequences, as it allows for a rapid spread of disinformation, propaganda, and hate speech. From the perspective of international human rights law, questions arise regarding the obligations and responsibilities of states. In this discussion, the authors argue that one of the primary tasks of states is to take necessary and appropriate measures to simultaneously protect the freedom of expression and prevent the spread of propaganda and disinformation. Balancing these conflicting interests is a complex challenge. To better understand them, the authors analyse selected examples from international and domestic jurisprudence and practice, such as the Rohingya genocide in Myanmar and the war in Ukraine. These cases serve to illustrate how state-sponsored propaganda and disinformation can lead to violence and result in grave human rights violations.
    Интернет и социальные сети стали для нас основными источниками информации, открыв нам окно в мир. Однако свобода доступа к информации и возможность ее распространения влекут за собой негативные последствия в виде быстрого распространения дезинформации, пропаганды и языка вражды. С точки зрения международного права в области прав человека возникают вопросы об обязанностях и ответственности государств. В данной статье авторы утверждают, что в обязанности государств входит принятие необходимых и надлежащих мер как для защиты свободы выражения мнений, так и для предотвращения распространения пропаганды и дезинформации. Разграничение между защищаемой речью и речью, выходящей за допустимые пределы свободы выражения мнений, не всегда очевидно и может представлять определенную сложность. Чтобы лучше понять эти вопросы, авторы сосредоточились на анализе двух примеров – геноцида мусульманского меньшинства рохинджа в Мьянме и войны в Украине. Они наглядно показывают, как государственная пропаганда и дезинформация могут приводить к насилию и серьезным нарушениям прав человека.
    Інтернет та соціальні мережі стали нашими основними джерелами інформації, відкриваючи вікно у світ. Однак свобода доступу до інформації та легкість її поширення призводить до негативних наслідків у вигляді швидкого поширення дезінформації, пропаганди та мови ворожнечі. З точки зору міжнародного права прав людини виникають питання щодо обов’язків та відповідальності держав. У цій статті автори стверджують, що саме на державах лежить відповідальність за вжиття необхідних і належних заходів як для захисту свободи вираження поглядів, так і для запобігання поширенню пропаганди та дезінформації. Різниця між захищеним мовленням і мовленням, яке перевищує допустимі межі свободи вираження поглядів, не завжди очевидна і може бути складною. Щоб краще зрозуміти ці питання, автори зосереджуються на аналізі двох прикладів, а саме геноциду мусульманської меншини Рохінджа в М’янмі та війни в Україні. Вони ілюструють, як державна пропаганда та дезінформація можуть призвести до насильства та серйозних порушень прав людини.
    Internet i media społecznościowe stały się naszymi głównymi źródłami informacji, otwierając nam okno na świat. Jednak wolność dostępu do informacji i łatwość jej rozpowszechniania niesie ze sobą negatywne konsekwencje w postaci szybkiego rozprzestrzeniania się dezinformacji, propagandy i mowy nienawiści. Z perspektywy prawa międzynarodowego praw człowieka pojawiają się pytania dotyczące obowiązków i odpowiedzialności państw. W niniejszym artykule autorzy argumentują, że zadaniem państw jest podjęcie niezbędnych i odpowiednich działań zarówno w celu ochrony wolności wypowiedzi, jak i zapobiegania rozprzestrzenianiu się propagandy i dezinformacji. Rozróżnienie wypowiedzi podlegających ochronie od tych przekraczających dopuszczalne granice wolności słowa niekoniecznie jest oczywiste i może stanowić trudne wyzwanie. Aby lepiej zrozumieć te kwestie, autorzy koncentrują się na analizie dwóch przykładów, tj. ludobójstwa muzułmańskiej mniejszości Rohingya w Mjanmie oraz wojny w Ukrainie. Stanowią one ilustrację tego, jak państwowa propaganda i dezinformacja mogą prowadzić do przemocy i poważnych naruszeń praw człowieka.
    Źródło:
    Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 7-26
    1897-7146
    2719-4264
    Pojawia się w:
    Studia Prawnicze KUL
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
      Wyświetlanie 1-3 z 3

      Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies