Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "Память" wg kryterium: Temat

  Lista filtrów
Wyrównaj
    Wyświetlanie 1-10 z 10
    Tytuł:
    Историческая память южнорусского казачества и народов Северного Кавказа: проблемы, параллели, точки соприкосновения
    Historical memory of the South Russian Cossacks and the peoples of the Caucasus: problems, Parallels, points of contact
    Autorzy:
    Дюкарев, Андрей
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/969471.pdf
    Data publikacji:
    2020
    Wydawca:
    Towarzystwo Nauki i Kultury Libra
    Tematy:
    историческая память
    казачество
    народы Северного Кавказа
    «травматическая» память
    historical memory
    Cossacks
    peoples of the North Caucasus
    «traumatic» memory
    pamięć historyczna
    Kozacy
    ludy Północnego Kaukazu
    «traumatyczna» pamięć
    Opis:
    W artykule omówiono ogólne i szczególne wątki historycznego rozwoju kozaków południoworosyjskich i ludów Północnego Kaukazu, które współdziałały we wspólnej przestrzeni historycznej i geograficznej, co doprowadziło do obecności problematycznych węzłów, równoległych wektorów i punktów styku w procesie kształtowania ich pamięci historycznej. Analiza kluczowych wydarzeń historycznych XIX-XX wieku, które stanowiły szkielet pamięci historycznej kozaków południoworosyjskich i ludów Północnego Kaukazu, wyróżnia się «traumatyczne» węzły pamięci historycznej, które określają ostrość relacji etnospołecznych.
    Źródło:
    Wschodni Rocznik Humanistyczny; 2020, XVII, 4; 179-188
    1731-982X
    Pojawia się w:
    Wschodni Rocznik Humanistyczny
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Історична Пам’ять Та Практики Монументальної Комеморації Першої Світової Війни В Австралії (частина 1)
    Historical Memory and Practices of Monumental Commemoration of World War I in Australia (Part 1)
    Autorzy:
    Zernetska, O.
    Myronchuk, O.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1070485.pdf
    Data publikacji:
    2020-09-29
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    historical memory
    monuments
    commemorative practices
    World War I
    Australia
    історична пам’ять
    монументи
    перша світова війна
    австралія
    комеморативні практики
    Opis:
    The authors’ research attention is focused on the specifics of the Australian memorial practices dedicated to the World War I. The statement is substantiated that in the Australian context memorials and military monuments formed a special post-war and post-traumatic part of the visual memory of the first Australian global military conflict. The features of the Australian memorial concept are clarified, the social function of the monuments and their important role in the psychological overcoming of the trauma and bitter losses experienced are noted. The multifaceted aspects of visualization of the monumental memory of the World War I in Australia are analyzed. Monuments and memorials are an important part of Australia’s visual heritage. It is concluded that each Australian State has developed its own concept of memory, embodied in various types and nature of monuments. The main ones are analyzed in detail: Shrine of Remembrance in Melbourne (1928–1934); Australian War Memorial in Canberra (1941); Sydney Cenotaph (1927-1929) and Anzac Memorial in Sydney (1934); Desert Mounted Corps Memorial in Western Australia (1932); Victoria Memorials: Avenue of Honour and Victory Arch in Ballarat (1917-1919), Australian Ex-Prisoners of War Memorial (2004), Great Ocean Road – the longest nationwide memorial (1919-1932); Hobart War Memorial in the Australian State of Tasmania (1925), as well as Villers-Bretonneux Australian National Memorial in France dedicated to French-Australian cooperation during the World War I (1938). The authors demonstrate an inseparable connection between the commemorative practices of Australia and the politics of national identity, explore the trends in the creation and development of memorial practices. It is noted that the overwhelming majority of memorial sites are based on the clearly expressed function of a place of memory, a place of mourning and commemoration. It was found that the representation of the memorial policy of the memory of Australia in the first post-war years was implemented at the beginning at the local level and was partially influenced by British memorial practices, transforming over time into a nationwide cultural resource.
    Дослідницька увага авторів зосереджена на специфіці австралійських меморіальних практик, присвячених Першій світовій війні. Обґрунтовано положення про те, що в австралійському контексті меморіали та військові пам’ятники сформували особливу післявоєнну і пост-травматичну частину візуальної пам’яті про перший австралійський глобальний військовий конфлікт. З’ясовуються особливості австралійської меморіальної концепції, відзначається соціальна функція пам’ятників та їх важлива роль у психологічному подоланні пережитих травм і гірких втрат. Аналізуються різнопланові аспекти візуалізації монументальної пам’яті про Першу світову війну в Австралії. Доведено, що пам’ятники і меморіали є важливою частиною візуальної історичної спадщини Австралії. Зроблено висновок про те, що у кожному австралійському штаті розроблена власна концепція меморіальної пам’яті, втілена у різноманітних за типом та характером монументах. Детально проаналізовано основні з них: Храм пам’яті в Мельбурні (1928-1934); Австралійський військовий меморіал в Канберрі (1941); Кенотаф (1927-1929) та Меморіал АНЗАК в Сіднеї (1934); Меморіал Пустельного кінного корпусу у Західній Австралії (1932); пам’ятні меморіали штату Вікторія: Алея честі та Арка перемоги в Баллараті (1917-1919), Меморіал колишнім австралійським військовополоненим (2004), найдовший загальнонаціональний меморіал пам’яті – Велика океанська дорога (1919-1932); військовий меморіал Хобарта в австралійському штаті Тасманія (1925), а також Меморіал в честь франко-австралійської військової співпраці під час Першої світової війни у Віллер-Бретонне у Франції (1938). Автори демонструють нерозривний зв’язок комеморативних практик Австралії з політикою національної ідентичності, досліджують тенденції започаткування та розвитку меморіальних практик. Відзначено, що переважна більшість меморіальних пам’яток має в своїй основі чітко виражену функцію місця пам’яті, місця скорботи і вшанування. З’ясовано, що репрезентація меморіальної політики пам’яті Австралії в перші повоєнні роки реалізовувалася спочатку на локальному рівні і частково перебувала під впливом британських меморіальних практик, трансформуючись з часом у загальнонаціональний культурний ресурс.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 204-220
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Історична пам’ять та практики монументальної комеморації Першої світової війни в Австралії (Частина 2)
    Historical Memory and Practices of Monumental Commemoration of World War I in Australia (Part 2)
    Autorzy:
    Зернецька, О.В.
    Мирончук, O.A.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/22676579.pdf
    Data publikacji:
    2021-03-18
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    історична пам’ять
    монументи
    Перша світова війна
    Австралія
    комеморативні практики
    historical memory
    monuments
    World War I
    Australia
    commemorative practices
    Opis:
    Дослідницька увага авторів зосереджена на специфіці австралійських меморіальних практик, присвячених Першій світовій війні. Обґрунтовано положення про те, що в австралійському контексті меморіали та військові пам’ятники сформували особливу післявоєнну і пост-травматичну частину візуальної пам’яті про перший австралійський глобальний військовий конфлікт. З’ясовуються особливості австралійської меморіальної концепції, відзначається соціальна функція пам’ятників та їх важлива роль у психологічному подоланні пережитих травм і гірких втрат. Аналізуються різнопланові аспекти візуалізації монументальної пам’яті про Першу світову війну в Австралії. Доведено, що пам’ятники і меморіали є важливою частиною візуальної історичної спадщини Австралії. Зроблено висновок про те, що у кожному австралійському штаті розроблена власна концепція меморіальної пам’яті, втілена у різноманітних за типом та характером монументах. Детально проаналізовано основні з них: Храм пам’яті в Мельбурні (1928-1934); Австралійський військовий меморіал в Канберрі (1941); Кенотаф (1927-1929) та Меморіал АНЗАК в Сіднеї (1934); Меморіал Пустельного кінного корпусу у Західній Австралії (1932); пам’ятні меморіали штату Вікторія: Алея честі та Арка перемоги в Баллараті (1917-1919), Меморіал колишнім австралійським військовополоненим (2004), найдовший загальнонаціональний меморіал пам’яті – Велика океанська дорога (1919-1932); військовий меморіал Хобарта в австралійському штаті Тасманія (1925), а також Меморіал в честь франко-австралійської військової співпраці під час Першої світової війни у Віллер-Бретонне у Франції (1938). Автори демонструють нерозривний зв’язок комеморативних практик Австралії з політикою національної ідентичності, досліджують тенденції започаткування та розвитку меморіальних практик. Відзначено, що переважна більшість меморіальних пам’яток має в своїй основі чітко виражену функцію місця пам’яті, місця скорботи і вшанування. З’ясовано, що репрезентація меморіальної політики пам’яті Австралії в перші повоєнні роки реалізовувалася спочатку на локальному рівні і частково перебувала під впливом британських меморіальних практик, трансформуючись з часом у загальнонаціональний культурний ресурс.
    The authors’ research attention is focused on the specifics of the Australian memorial practices dedicated to the World War I. The statement is substantiated that in the Australian context memorials and military monuments formed a special post-war and post-traumatic part of the visual memory of the first Australian global military conflict. The features of the Australian memorial concept are clarified, the social function of the monuments and their important role in the psychological overcoming of the trauma and bitter losses experienced are noted. The multifaceted aspects of visualization of the monumental memory of the World War I in Australia are analyzed. Monuments and memorials are an important part of Australia’s visual heritage. It is concluded that each Australian State has developed its own concept of memory, embodied in various types and nature of monuments. The main ones are analyzed in detail: Shrine of Remembrance in Melbourne (1928–1934); Australian War Memorial in Canberra (1941); Sydney Cenotaph (1927-1929) and Anzac Memorial in Sydney (1934); Desert Mounted Corps Memorial in Western Australia (1932); Victoria Memorials: Avenue of Honour and Victory Arch in Ballarat (1917-1919), Australian Ex-Prisoners of War Memorial (2004), Great Ocean Road – the longest nationwide memorial (1919-1932); Hobart War Memorial in the Australian State of Tasmania (1925), as well as Villers-Bretonneux Australian National Memorial in France dedicated to French-Australian cooperation during the World War I (1938). The authors demonstrate an inseparable connection between the commemorative practices of Australia and the politics of national identity, explore the trends in the creation and development of memorial practices. It is noted that the overwhelming majority of memorial sites are based on the clearly expressed function of a place of memory, a place of mourning and commemoration. It was found that the representation of the memorial policy of the memory of Australia in the first post-war years was implemented at the beginning at the local level and was partially influenced by British memorial practices, transforming over time into a nationwide cultural resource.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 203-221
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Историческая память как фактор жизнестойкости
    Historical Memory as a Factor of Resilience
    Pamięć historyczna jako czynnik wytrwałości życiowej
    Autorzy:
    Посадский, Антон
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1816984.pdf
    Data publikacji:
    2021-09-01
    Wydawca:
    Uniwersytet Przyrodniczo-Humanistyczny w Siedlcach
    Tematy:
    Россия
    Гражданская война
    историческая память
    локальная история
    Russia
    civil war
    historical memory
    local history
    Rosja
    wojna domowa
    pamięć historyczna
    historia lokalna
    Opis:
    Статья посвящена сохранению исторической памяти об эпохеГражданской войны в России. Автор показывает рост интереса к тематикеисторической памяти в последние десятилетия. Память о событияхГражданской войны оказывается очень неравномерной. Памятьпобежденных, но не ушедших в эмиграцию, оказывается практическиневостребованной. Данная ситуация дает искаженную картину событий1917-1922 гг. в современном массовом сознании. Автор обращаетвнимание на особенности локальной памяти о событиях Гражданскойвойны и оценивает исследовательские возможности по востребованиюпамяти о событиях столетней давности
    Artykuł poświęcony jest zachowaniu pamięci historycznej o okresie wojny domowej w Rosji. Autor ukazuje wzrost zainteresowania tą tematykąw ostatnich dziesięcioleciach. Pamięć o wydarzeniach wojny domowej jest jednak bardzo nierównomierna. Pamięć o zwyciężonych, którzy nie wyemigrowali,okazuje się niepożądana. Przyczynia się to do formowania zniekształconegoobrazu wydarzeń z lat 1917-1922 we współczesnej świadomości. Autor zwracauwagę na specyfikę lokalnej pamięci o dziejach wojny domowej i ocenia możliwości badawcze, sprzyjające pobudzeniu zainteresowania wydarzeniami sprzedstu lat.
    The article is devoted to preserving the historical memory of the civilwar in Russia. The author shows the growing interest in the subject of historicalmemory in recent decades. The memory of the events of the civil war is veryuneven. The memory of those who were defeated, but did not go into exile, isalmost unclaimed. This situation gives a distorted picture of the events of 1917-1922 in the modern mass consciousness. The author draws attention to the peculiarities of local memory of the events of the civil war and evaluates theresearch opportunities for the demand for memory of events of a century ago.
    Źródło:
    DOCTRINA. Studia Społeczno-Polityczne; 2021, 18, 18; 189-202
    1730-0274
    Pojawia się w:
    DOCTRINA. Studia Społeczno-Polityczne
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Национализация памяти о Великой Отечественной войне в исторической политике постсоветских государств
    Nacjonalizacja pamięci o Wielkiej Wojnie Ojczyźnianej w polityce historycznej państw postkomunistycznych
    Nationalization of Great Patriotic War remembrance in the historical policy of post-communist states
    Autorzy:
    Петровская, Оксана
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/953418.pdf
    Data publikacji:
    2016
    Wydawca:
    Uniwersytet w Białymstoku. Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku
    Tematy:
    Советский Союз
    Россия
    Великая Отечественная война
    историческая память
    Związek Radziecki
    Rosja
    Wielka Wojna Ojczyźniana
    pamięć historyczna
    Soviet Union
    Russia
    Great Patriotic War
    historical memory
    Opis:
    Artykuł dotyczy zmieniającego się obrazu pamięci o Wielkiej Wojnie Ojczyźnianej. Jednolity jej obraz ukształtował się w czasach Związku Radzieckiego, natomiast po jego upadku zmienił się też obraz Wielkiej Wojny. Zdaniem autorki zniszczenie pamięci o wojnie szło wraz z zniszczeniem pamięci o ZSRR. Z drugiej strony, ogromne straty, jakie poniosły narody ZSRR nie zważając na politykę władz i apele opozycji uniemożliwiają eliminację pamięci o niej. W warunkach konstruowania tradycji narodowej, nacjonalizacji przeszłości, powstania nowych mitologii narodowych (rosyjskich, ukraińskich, kazachskich, etc.) w niepodległych państwach daje się zaobserwować swoistą „nacjonalizację” pamięci o Wielkiej Ojczyźnianej. Następuje ponowna ocena najważniejszych wydarzeń, aktorów i wyników wojny w celu kształtowania nowej tożsamości narodowej. Szczególny symboliczny sens Wielkiej Wojny Ojczyźnianej sprzyjał przekształceniu jej w mit polityczny, i pozwolił na rozmaitą interpretację jej doświadczeń.
    The article concerns a changing memory of Great Patriotic War. Its uniform pattern developed during the time of the Soviet Union whereas after its collapse the image of Great Patriotic War changed too. The author believes that the memory about the war and the memory about the USSR were destroyed together. On the other hand, regardless of the authorities policy and opposition’s appeals, enormous losses suffered by the USSR peoples make it impossible to eliminate the memory about the war. In the conditions of establishing national tradition, nationalization of the past and creation of new national mythologies (Russian, Ukrainian, Kazakh, etc.) in independent countries, we can observe a peculiar “nationalization” of the memory about Great Patriotic War. Renewed evaluation of the most important actors and results of the war is carried out in order to develop a new national identity. A special symbolic sense of Great PatrioticWar favored its transformation into a political myth and permitted various interpretations of its experiences.
    Статья посвящена меняющемуся образу памяти о Великой Отечественной войне. Ее целостный образ сформировался в период Советского Союза, в свою очередь, после его упадка изменился также и образ Великой войны. По мнению автора, уничтожение памяти о войне шло параллельно с уничтожением памяти о СССР. С другой стороны, огромные потери, которые потерпел народ СССР, независимо от политики власти и призывов оппозиции, не дают возможности стереть память о войне. В условиях формирования народных традиций, национализации прошлого, появления новой национальной мифологии (русской, украинской, казахской и т.д.) в независимых государствах замечается своеобразная «национализация» памяти о Великой войне. Появляется переоценка самых главных событий, участников и результатов войны с целью формирования нового национального сознания. Особенный символический смысл Великой Отечественной войны благоприятствовал ее преобразованию в политический миф и дал возможность появления разносторонней интерпретации ее последствий.
    Źródło:
    Studia Podlaskie; 2016, 24
    0867-1370
    Pojawia się w:
    Studia Podlaskie
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Адам Міцкевич, Олександр Пушкін, Тарас Шевченко: візія національної ідентичності, місце в літературному каноні
    Adam Mickiewicz, Alexander Pushkin, Taras Shevchenko: Vision of National Identity and Place in the Literature Canon
    Adam Mickiewicz, Aleksander Puszkin, Taras Szewczenko: wizja tożsamości narodowej i ich miejsce w kanonie literackim
    Autorzy:
    Kovbasenko, Jurij
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1048571.pdf
    Data publikacji:
    2019-12-05
    Wydawca:
    Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
    Tematy:
    канон літературний
    історична пам’ять
    національна ідентичність
    функції художньої літератури
    kanon literacki
    pamięć historyczna
    tożsamość narodowa
    funkcje literatury pięknej
    literary canon
    historical memory
    national identity
    functions of fiction
    Opis:
    У статті розглянуто ключові моменти життєвих і творчих шляхів трьох центральних постатей слов’янських літератур: Адама Міцкевича (Польща), Олександра Пушкіна (Росія) і Тараса Шевченка (Україна). Акцент зроблений на засадничо-концептуальних (часто маловідомих) параметрах їхнього світогляду та творчості, зокрема – на візії національної і/або державної ідентичності, що ретельно ретушувалося літературознавством СРСР та соціалістичних країн. Зокрема, зроблено висновок про центральне місце творчості А. Міцкевича і Т. Шевченка відповідно в польському і українському літературних канонах, а також про певні “ідеологічні преференції” у випадку з “канонізацією” творчості О. Пушкіна в Росії.
    W niniejszym artykule autor analizuje kluczowe momenty w biografii oraz twórczości trzech centralnych postaci literatur słowiańskich: Adama Mickiewicza (Polska), Aleksandra Puszkina (Rosja) i Tarasa Szewczenki (Ukraina). Uwaga badacza skupia się wokół zasadniczych konceptualnych (najczęściej mało znanych) kwestii światopoglądu i twórczości wspomnianych twórców, a zwłaszcza – na wizji tożsamości narodowej i/lub państwowej, którą gruntownemu retuszowi poddawali literaturoznawcy z ZSRR i innych krajów socjalistycznych. Autor podkreśla fakt, że o ile twórczość Mickiewicza i Szewczenki zajmuje centralne miejsce w polskim i ukraińskim kanonie literackim, to twórczość Puszkina charakteryzuje się „określonymi preferencjami” „kanonizowania” w literaturoznawstwie rosyjskim
    The article considers the key moments of the life and creative path of the three central figures of Slavonic literatures: Adam Mickiewicz (Poland), Alexander Pushkin (Russia) and Taras Shevchenko (Ukraine). The emphasis is on the fundamentally (and often little-known) parameters of their outlook and creativity, in particular on its state-building potential, which was thoroughly retouched by literary scholars of the USSR and socialist countries. In particular, it was concluded that A. Mickiewicz and T. Shevchenko were central to the works of art in the Polish and Ukrainian literary canons, as well as certain “ideological preferences” in the case of “canonization” of O. Pushkin’s work in Russia.
    Źródło:
    TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych; 2018, 5, 13; 33-52
    1733-2249
    Pojawia się w:
    TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Фразеологічні одиниці з ойконімним і відойконімним компонентами як свідчення історичної пам’яті українців
    Autorzy:
    Hnatyuk, Lidiya
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1788599.pdf
    Data publikacji:
    2020-08-31
    Wydawca:
    Uniwersytet Warszawski. Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego
    Tematy:
    phraseological items
    paroemias
    oikonyms
    deoikonym adjectives
    the 19th c. Ukrainians’ world picture
    historical memory
    фразеологічні одиниці
    паремії
    ойконіми
    відойконімні прикметники
    мовна картина світу українців XIX ст.
    історична пам’ять
    Opis:
    The paper’s subject is tracing the historical memory of the Ukrainian people as evidenced in (broadly understood) phraseological items that contain oikonyms as well as adjectives derived from oikonyms, and refl ect the 19th c. Ukrainians’ perception of their history and neighbouring countries, and also their everyday life, local customs and memorable occurrences related to some inhabited places both in Dnieper Ukraine, then belonging to the Russian Empire, and in Western Ukraine, then part of the Austrian (after 1867, Austrian-Hungarian) Empire. Some of the phraseological units discussed in the paper and drawn from M. Nomys’ 1864 collection “Ukrainian sayings, proverbs and the like” are recorded in modern dictionaries, while the others are only found in the 19th - early 20th c. dictionaries. The author attempts to elucidate the origin and meaning of phraseologisms that are incomprehensible for Present-day Ukrainian speakers. In her reconstruction of relevant fragments of the 19th c. Ukrainians’ world picture, she uses the methods of historical-linguistic and linguistic-cultural analysis, also taking into account extralinguistic data.
    Źródło:
    Studia Ucrainica Varsoviensia; 2020, 8; 21-28
    2299-7237
    Pojawia się w:
    Studia Ucrainica Varsoviensia
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Розвиток та проблемні питання партнерських відносин України з сусідніми країнами-членами ЄС
    Development and problematic issues of Ukraines partnership with the neighbouring EU member states
    Autorzy:
    Vidnyanskyj, Stepan
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1976786.pdf
    Data publikacji:
    2021-11-01
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. The Institute of History of Ukraine
    Tematy:
    Ukraine
    Polska
    Slovakia
    Hungary
    Romania
    relations
    neighbourhood problems
    conflict situations
    national minorities
    historical memory
    European integration
    Україна
    Польща
    Словаччина
    Угорщина
    Румунія
    відносини
    проблеми добросусідства
    конфліктні ситуації
    національні меншини
    історична пам’ять
    європейська інтеграція
    Opis:
    У статті висвітлюються розвиток і окремі проблемні питання взаємовідносин України та сусідніх країн-членів Європейського Союзу – Республіки Польща, Угорщини, Румунії і Словацької Республіки, які час від часу загострюються та підживлюються й використовуються Російською Федерацією, що становить потенційну загрозу для України та міжнародної безпеки в Карпатському регіоні зокрема, і які потребують якнайшвидшого вирішення. Йдеться, насамперед, про загострення українсько-угорських відносин після приходу до влади в Угорщині консервативного й по суті авторитарного уряду В. Орбана в 2010 р., особливо у зв’язку з ухваленням Закону України «Про освіту» в 2017 р. і навколо угорської національної меншини в Закарпатті, а також про українсько-польське протистояння в питаннях історичної пам’яті та проблеми українських мігрантів у Польщі, українсько-румунські територіальні суперечки й деякі проблеми українсько-словацьких відносин, зокрема навколо «русинського питання» тощо. Наголошується, що Україна географічно й політично належить до Центральної Європи, тому держави цього регіону є найприроднішими її друзями та партнерами, і завданням урядових, регіональних, експертних та громадських структур, міжнародних організацій та прикордонних регіональних об’єднань є спільними активними й послідовними зусиллями подолати існуючі конфліктні ситуації і проблеми у взаємовідносинах. Потужним важелем для цього, а також для поглиблення міждержавного партнерства й добросусідської співпраці та взаєморозуміння між народами Карпатського регіону є євроінтеграційний чинник, економічна співпраця і взаємозалежність сусідніх країн, безпекові виклики агресії Росії та новітні загрози сучасних міжнародних відносин.
    The paper highlights development and some problematic issues of Ukraine's relations with the neighbouring European Union Member States - the Republic of Poland, Hungary, Romania and the Slovak Republic, that have been escalated and exploited from time to time by the Russian Federation. This situation poses a potential threat to Ukraine and international security in the Carpathian region and needs to be resolved as soon as possible. This also emphasizes the aggravation of Ukrainian-Hungarian relations after a conservative and essentially authoritarian government, headed by Prime Minister Viktor Orbán, had come into power in 2010. A perceptible increase in tension between the parties is related to Ukraine's 2017 Education Act and the situation of the Hungarian national minority in Transcarpathia. Additionally, the paper focuses on Ukrainian-Polish contradictions in issues of historical memory and problems of Ukrainian migrants in Poland, Ukrainian-Romanian territorial disputes and some problems of Ukrainian-Slovak relations, in particular regarding the "Rusyns question" and so on. The author stresses that Ukraine belongs geographically and politically to Central Europe, therefore the states of this region are its most obvious friends and partners, and the task of governmental, regional and public institutions, international organisations and regional groupings is to overcome existing conflict situations and problems in mutual relations by joint active and consistent efforts. The factor of European integration, economic cooperation and interdependence of neighbouring countries, security challenges in Europe from Russia's aggression and the latest threats in contemporary international relations are strong levers for this, as well as for deepening interstate partnership and neighbourly, mutually beneficial cooperation between peoples of the Carpathian region
    Źródło:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings; 2021, 30; 156-176
    2411-345X
    2415-7198
    Pojawia się w:
    The International Relations of Ukraine: Scientific Searches and Findings
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Remembering the Finnish Sharp-Shooter Battalion’s Involvement in the 1831 Polish-Russian War. The controversial Legacy of Finland’s first military Campaign in the Service of Russia
    Wspomnienie o udziale fińskiego batalionu strzelców wyborowych w wojnie polsko-rosyjskiej 1831 roku. Kontrowersyjna spuścizna pierwszej kampanii wojskowej Finlandii w służbie Rosji
    Вспоминая участие финского стрелкового батальона в польско-русской войне 1831 года. Спорное наследие первой военной кампании Финляндии на службе России
    Autorzy:
    Jalonen, Jussi
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1925430.pdf
    Data publikacji:
    2021-12-23
    Wydawca:
    Wojskowe Biuro Historyczne
    Tematy:
    Grand Duchy of Finland
    Finnish Guard Sharp-Shooter Battalion
    Polish-Russian War of 1831
    historical memory
    Wielkie Księstwo Finlandii
    3 Strzelecki Fiński Batalion Gwardii
    wojna polsko-rosyjska 1831 r.
    pamięć historyczna
    Великое княжество Финляндское
    3-й стрелковый финский гвардейский батальон
    польско-русская война 1831 года
    историческая память
    Opis:
    As an autonomous borderland of the Russian Empire, the Grand-Duchy of Finland engaged in the suppression of the Polish November Uprising in 1831. Conscious of the vulnerable position of the Grand-Duchy, Finnish bureaucrats approved of the tough measures taken by Russia towards Poland. The Finnish Sharp-Shooter Battalion of the Imperial Guard was mobilized, and served with distinction in Poland. Their service was hailed by the elites of the Grand-Duchy as an example of militarized state-patriotism, in which there was no contradiction between loyalty to the Finnish Fatherland and loyalty to the Russian Empire. The war left behind a complicated legacy. With the liberalization of politics and society during the 19th century, the idea that the Grand-Duchy had preserved its autonomy by participating in the suppression of the Polish uprising was not an easy thing to remember. Sympathy for Poland was already visible among the Finnish intelligentsia in 1831, and by the 1860s a re-assessment of the Polish-Russian war was underway. Subsequently, when relations between Finland and Russia soured as a result of the latter’s reaction to Finnish autonomy in 1899, recollections of the war in Poland were signed into oblivion. By the early 20th century, features which had formed the old Finnish order such as aristocratic rule and loyalty to the Russian Empire had been replaced by an independent modernized society with new national ideals, and its involvement in the Polish-Russian war was considered to be best left forgotten.
    Wielkie Księstwo Finlandii, stanowiące autonomiczne pogranicze Imperium Rosyjskiego, zaangażowało się w stłumienie polskiego powstania listopadowego w 1831 r. Fińscy biurokraci, świadomi słabej pozycji Wielkiego Księstwa, zaaprobowali twarde środki zastosowane wobec Polski. 3 Strzelecki Fiński Batalion Gwardii Cesarskiej został zmobilizowany i wyróżnił się w trakcie działań w Polsce. Jego służba została okrzyknięta przez elity Wielkiego Księstwa przykładem patriotyzmu państwowego, w którym nie było sprzeczności między lojalnością wobec fińskiej ojczyzny a lojalnością wobec Imperium Rosyjskiego. Wojna ta pozostawiła po sobie skomplikowaną spuściznę. Wraz z liberalizacją polityki w Imperium Rosyjskim i postępującą za tym liberalizacją społeczeństwa w XIX w. idea, że Wielkie Księstwo zachowało swoją autonomię poprzez udział w tłumieniu powstania polskiego, nie była rzeczą łatwą do pamiętania. Sympatie do Polski wśród inteligencji fińskiej były widoczne już w 1831 r., a w latach sześćdziesiątych XIX w. rewidowano poglądy dotyczące wojny polsko-rosyjskiej 1831 r. Gdy stosunki między Finlandią a Rosją pogorszyły się w wyniku imperialnej reakcji przeciwko fińskiej autonomii z 1899 r., pamięć o wojnie w Polsce została zatarta. Na początku XX w. wszystkie cechy, które uformowały stary porządek, zanikły; panowanie arystokratów, lojalność wobec Cesarstwa, a w konsekwencji także została zatarta pamięć o wojnie w Polsce. Wraz z modernizacją społeczeństwa i nowymi ideałami narodowymi tę ofiarę dla narodu najlepiej było pozostawić w większości zapomnianą.
    Великое княжество Финляндское, будучи автономной пограничной территорией Российской империи, приняло участие в подавлении польского Ноябрьского восстания в 1831 году. Финские бюрократы, осознавая слабую позицию Великого княжества, одобрили жесткие меры против Польши. Был мобилизован 3-й стрелковый батальон финской имперской гвардии, который отличился во время своих операций в Польше. Его служба была воспринята элитой Великого княжества как образец государственного патриотизма, в котором нет противоречия между лояльностью в отношении как к финской родине, так и к Российской Империи. Война оставила после себя сложное наследие. Вместе с либерализацией политики в Российской Империи и последующей либерализацией общества в XIX веке идею о том, что Великое княжество сохранило свою автономию, участвуя в подавлении польского восстания, было идеей, которую было не так уж и легко помнить. Симпатия финской интеллигенции к Польше была заметна уже в 1831 году, а в 1860-х годах взгляды на польско-русскую войну 1831 года были пересмотрены. Когда отношения между Финляндией и Россией ухудшились в результате реакции Империи на финскую автономию в 1899 г., память о войне в Польше была утрачена. В начале ХХ века все черты, которые формировали старый порядок, исчезли; правление аристократов, верность Империи и, как следствие, утраченная память о войне в Польше. С модернизацией общества и появлением новых национальных идеалов об этой жертве для народа лучше всего было забыть.
    Źródło:
    Przegląd Historyczno-Wojskowy; 2021, XXII (LXXIII), 4 (278); 111-133
    1640-6281
    Pojawia się w:
    Przegląd Historyczno-Wojskowy
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Религиозный фактор в формировании исторической памяти белорусского народа (на примере Православной Церкви в Беларуси в 1941-1945 гг)
    The Religious factor in the formation of the historical memory of the people of Belarus (the example of Orthodox Church in Belarus in 1941-1945)
    Religijny czynnik w powstaniu pamięci historycznej narodu białoruskiego (na przykładzie Cerkwi prawosławnej na Białorusi w latach 1941-1945)
    Autorzy:
    Велисейчик, Александр
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/420247.pdf
    Data publikacji:
    2016
    Wydawca:
    Uniwersytet w Białymstoku. Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku
    Tematy:
    Великая Отечественная война
    историческое покаяние постсоветское общество
    историческая память
    белорусский народ
    Русская Православная Церковь
    правда
    реальность
    the Great Patriotic War
    historical repentance
    post-Soviet society
    historical memory
    Belarusian people
    Russian Orthodox Church
    truth
    reality
    Wielka Wojna Ojczyźniana
    rozrachunek historyczny
    społeczeństwo postsowieckie
    pamięć historyczna
    naród białoruski
    Ruska Cerkiew Prawosławna
    prawda
    rzeczywistość
    Opis:
    Конец двадцатого века ознаменовался появлением определенного дискурса исторической памяти в контексте национальной идентичности, и появлением новой эпистемологии, отмеченной такими понятиями, как «историческое покаяние» и «постсоветское общество», и релятивизацией таких понятий, как «истина» и «реальность». Цель работы − показать историческую память как память исторического пути белорусского народа, и выявить положительную или отрицательную роль Православной Церкви в истории этого народа во время Великой Отечественной войны. Эта тема до сих пор мало изучена.
    The end of the twentieth century is marked by the emergence of a particular discourse of historical memory in the context of national identity, and the emergence of a new epistemology, which was indicated by such concepts as “historical repentance” and “post-Soviet society,” and relativization of the concepts such as “truth” and “reality.” The aim of this paper is to identify historical memory as a memory of the historical path of the Belarusian people, to show the positive and negative aspects of the history of this nation during the Great Patriotic War, and to show the role of the Orthodox Church in Belarus in 1941-1945. This topic still requires further research.
    Dla końca XX stulecia stało się znamienne lansowanie swoistego dyskursu pamięci historycznej w kontekście tożsamości narodowej i powstania nowej epistemologii, określonej pojęciami „rozrachunku historycznego” i „społeczeństwa postsowieckiego”, relatywizacją zakresu takich pojęć jak „prawda” i „rzeczywistość”. Cel rozprawy - przedstawić pamięć historyczną jako pamięć dziejów narodu białoruskiego oraz ujawnić pozytywną lub negatywną rolę Cerkwi Prawosławnej w historii tego narodu w czasie Wielkiej Wojny Ojczyźnianej. Niniejszy temat pozostaje wciąż słabo zbadany.
    Źródło:
    ELPIS; 2016, 18; 45-49
    1508-7719
    Pojawia się w:
    ELPIS
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
      Wyświetlanie 1-10 z 10

      Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies