Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "Європейський союз" wg kryterium: Temat


Wyświetlanie 1-4 z 4
Tytuł:
Латвія – НАТО: інтеграція і співпраця в регіоні Балтійського моря
Latvia – NATO: Integration and Cooperation in the Baltic Sea Region
Autorzy:
Кириченко, О.В.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676665.pdf
Data publikacji:
2021-12-16
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Балтія
Латвія
політика євроатлантичної інтеграції
Європа
Європейський Союз
НАТО
США
Росія
Baltic
Latvia
Euro-Atlantic integration policy
Europe
European Union
NATO
USA
Russia
Opis:
У статті шляхом методології аналізу геополітики визначені базові характеристики актуальної політики НАТО щодо Латвії та решти країн Балтійського моря. Даний регіон з розпадом колишнього СРСР уявлявся одним з найбільш стабільних з точки зору військової безпеки. Однак на даний час, особливо після Революції гідності в Україні та подальшої російської агресії проти нашої країни, на Балтиці помітне зростання загальної напруженості між державами НАТО та Російською Федерацією з її союзниками. Проведене дослідження на прикладі Латвії, присвячене розвитку військово-політичної ситуації в регіоні, дає підстави для висновку про те, що нинішнє нарощування військової присутності в Прибалтиці пов’язано з необхідністю посилення захисту балтійських країн від російської загрози. Останнє не виключає можливості подальшого розширення НАТО не лише на Схід, а й на Північ за рахунок Швеції і Фінляндії. Сучасні події в Балтійському регіоні можна охарактеризувати як частину чергового етапу позиційної гри на світовій «шахівниці», де станом на сьогодні виграшна ситуація для англосаксонської стратегії очевидна. Водночас, геополітичні інтереси Росії на балтійському напрямку, зокрема в Латвії, залишилися практично незмінними. Західний вектор розвитку республіки лише посилив увагу Москви шляхом більш глибокого і своєчасного моніторингу та аналізу ситуації у її західних сусідів з метою запобігти остаточному і незворотному виходу балтійських країн зі сфери російського впливу. Стаття покликана посприяти осмисленню і вивченню Україною унікального досвіду переходу певної пострадянської держави з одного політичного стану в інший, що потрібно не стільки для історії, скільки з метою опрацювання сучасних політико-дипломатичних методів співробітництва з керівництвом Латвії, а також практичного застосування її досвіду в своїй діяльності на шляху євроатлантичної інтеграції. Націленість НАТО і в першу чергу США на посилення своєї присутності в регіоні Балтійського моря здатна вплинути на сформовані в результаті багаторічної співпраці зв’язки між балтійськими країнами. Акцент на військову складову чітко зображує відмінності в підходах між державами-членами НАТО (Данією, Польщею, ФРН, країнами Балтії та Норвегією), нейтральними державами (Швецією, Фінляндією) і союзниками по ОДКБ (РФ і Білоруссю).
The article uses the methodology of geopolitics analysis to identify the basic characteristics of NATO’s current policy towards Latvia and the rest of the Baltic Sea countries. This region with the collapse of the former Soviet Union seemed to be one of the most stable in terms of military security. However, at present, especially after the Revolution of Dignity in Ukraine and the subsequent Russian aggression against our country, there is a noticeable increase in general tensions in the Baltics between NATO states and the Russian Federation and its allies. A study on the example of Latvia, devoted to the development of the military-political situation in the region, gives grounds to conclude that the current increase in the military presence in the Baltics is due to the need to strengthen the protection of the Baltic States from the Russian threat. The latter does not rule out the possibility of further NATO expansion not only to the East but also to the North at the expense of Sweden and Finland. Modern events in the Baltic region can be characterized as part of the next stage of the positional game on the world “chessboard”, where today the winning situation for the Anglo-Saxon strategy is obvious. At the same time, Russia’s geopolitical interests in the Baltic area, including Latvia, have remained virtually unchanged. The western vector of the republic’s development only strengthened Moscow’s attention through deeper and timely monitoring and analysis of the situation in its western neighbors in order to prevent the final and irreversible exit of the Baltic countries from the sphere of Russian influence. The article is intended to help Ukraine to understand and study the unique experience of the transition of a certain post-Soviet country from one political state to another, which is needed not so much for history, but for the purpose of developing modern political and diplomatic methods of cooperation with the leadership of Latvia, as well as the practical application of its experience in its activities on the path of Euro-Atlantic integration. The focus of NATO and, first of all, the United States, on strengthening its presence in the Baltic Sea region is capable of influencing the relations between the Baltic countries that have developed as a result of many years of cooperation. The emphasis on the military component clearly outlines the differences in approaches between NATO member states (Denmark, Poland, Germany, the Baltic countries and Norway), neutral states (Sweden, Finland) and the CSTO allies (Russia and Belarus).
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 74-101
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Інтеграційні процеси в державах Південного Кавказу і вплив воєнних конфліктів на їх перебіг у пострадянський період
Integration Processes in the States of the South Caucasus and the Impact of Military Conflicts on their Course in Post-Soviet time
Autorzy:
Ткаченко, І.В.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676677.pdf
Data publikacji:
2021-12-16
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
розпад СРСР
Європейський Союз
НАТО
воєнні конфлікти
війна за Карабах
інтеграційні процеси на Південному Кавказі
collapse of the USSR
European Union
NATO
military conflicts
war for the Karabakh
integration processes in the South Caucasus
Opis:
Дослідження стосується розгляду ключових аспектів інтеграційних процесів, що відбуваються у державах Південного Кавказу після розпаду СРСР, насамперед воєнних конфліктів, які стали наслідком незбалансованої етнічної політики колишньої метрополії. І власне вони значною мірою обумовлюють перебіг і напрями інтеграції Азербайджану, Вірменії та Грузії. Методологія роботи полягає у застосуванні порівняльно-історичного та проблемно-пошукового методу дослідження у поєднанні з критичним аналізом досліджень, які стосуються перебігу пострадянської трансформації Південного Кавказу. Наукова новизна дослідження полягає у розширенні наукового розуміння особливостей існування нових незалежних держав Південного Кавказу, визначення міри впливу воєнних конфліктів на інтеграційні перспективи країн регіону. Аналіз досліджень, публікацій у ЗМІ, виступів та заяв лідерів держав дозволяє визначити, яким чином конфлікт за Нагірний Карабах, російсько-грузинські протистояння в Абхазії та Південній Осетії позначаються на зовнішньополітичному курсі та пошуку союзників для їх вирішення. Встановлено, що перебіг інтеграційних процесів на Південному Кавказі й досі перебуває під впливом і серйозним тиском з боку Російської Федерації, яка активно перешкоджає інтеграційним намірам країн регіону. Пошук власного місця у нових реаліях доби незалежності став причиною такого явища, як багатовекторність зовнішньої політики. Разом з тим очевидно, що внаслідок воєнних конфліктів вектор інтеграції Грузії направлений на вступ держави до НАТО як гаранта безпеки від неоімперської агресії Росії. Вірменія як агресор в карабаському конфлікті обрала проросійський вектор інтеграції, а Азербайджан зосередився на альянсі з Туреччиною.
The study examines the key aspects of the integration processes taking place in the states of the South Caucasus after the collapse of the USSR, primarily military conflicts as a result of the unbalanced ethnic policy of the former metropolis. And it is they that largely determine the course and direction of the integration policy of Azerbaijan, Armenia and Georgia. The methodology of the work is in the use of a comparative-historical and problem-research method of research combined with a critical analysis of researches related to the process of the post-Soviet transformation of the South Caucasus. The scientific novelty of the research lies in expanding the scientific understanding of the peculiarities of the existence of the newly independent states of the South Caucasus, determining the degree of influence of military conflicts on the integration prospects of the countries of the region. Analysis of studies, publications in the media, speeches and statements of the leaders of states allows us to determine how the conflict over Nagorno-Karabakh, the Russian-Georgian confrontations in Abkhazia and South Ossetia are reflected in the foreign policy course and the search for allies to resolve them. It has been established that the course of integration processes in the South Caucasus is still under the influence and serious pressure from the Russian Federation, which actively hinders the integration intentions of the countries of the region. The search for its place in the new realities of the era of independence has become the reason for such a phenomenon as a multi-vector foreign policy. At the same time, it is obvious that as a result of military conflicts, the vector of Georgia's integration is aimed at the state’s entry into NATO as a guarantor of security against Russia's neo-imperial aggression. Armenia, as an aggressor in the Karabakh conflict, chose a generally pro-Russian integration vector, while Azerbaijan focused on an alliance with Turkey.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 143-154
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Позиція західних країн щодо України напередодні повномасштабного вторгнення Російської Федерації 24 лютого 2022 р.
Position of Western Countries Regarding Ukraine in the eve the Full-scale Invasion of the Russian Federation on February 24, 2022
Autorzy:
Tkachenko, V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/51604837.pdf
Data publikacji:
2022
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Україна
Російська Федерація
широкомасштабне воєнне вторгнення
США
Європейський союз
Північноатлантичний альянс
умиротворення
фінансово-економічні санкції
розрив дипломатичних відносин
Ukraine
Russian Federation
full-scale invasion
the USA
European Union
NATO
appeasement
sanctions
severance of diplomatic relations
Opis:
Запропонована до уваги читача стаття аналізує позиції різних країн світу напередодні російського широкомасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 р. Починаючи з 2014 р. Україна знаходилась у стані неоголошеної війни з Росією, що призвело до окупації Криму та частини територій Донбасу. Після цього війна продовжувала тліти після підписання Мінських домовленостей у 2015 р. Наприкінці 2021 р. з’явилися ознаки підготовки Російської Федерації до повномасштабного вторгнення в Україну, про що було публічно оголошено президентом США Дж. Байденом. Протягом декількох місяців відбувалося формування коаліції західних держав з метою надати військову допомогу Україні щоб попередити розгортання конфлікту. У статті розглянуто позицію ключових західних держав щодо російсько-українського конфлікту та її еволюцію у цей проміжок часу. Україна відіграла роль каталізатора для утвердження єдності Заходу. Надзвичайно важливу роль у здійсненні консолідації країн Північноатлантичного альянсу відіграло керівництво США, яке використало новий підхід – оприлюднення розвідувальних даних для впливу на рішення супротивника. Окрім того проаналізовано помилки які були допущені країнами Заходу починаючи з 2008 р., що зробили можливим вторгнення Росії в Україну. В статті розглянуто ставлення населення України та Росії до проблеми на основі соціологічних опитувань які підтверджують хибність російських наративів про російсько-український конфлікт. Проаналізовано висвітлення загострення російсько-української війни у західних ЗМІ напередодні вторгнення. Автором проаналізовано світогляд В. Путіна та причини прийняття їм рішення нападу на Україну. Розглянута у публікації тема представляє велику цінність для читача у зв’язку з ескалацією російсько-української війни та дозволяє зрозуміти обставини які передували вторгненню.
The article brought to the attention of the reader analyzes the positions of various countries of the world on the eve of Russia’s large-scale invasion of Ukraine on February 24, 2022. Since 2014, Ukraine has been in a state of undeclared war with Russia, which led to the occupation of Crimea and part of the territories of Donbas. After that, the war continued to smolder after the signing of the Minsk Agreements in 2015. At the end of 2021, there were signs that the Russian Federation was preparing for a full-scale invasion of Ukraine, which was publicly announced by US President J. Biden. For several months, the formation of a coalition of Western countries took place with the aim of providing military assistance to Ukraine to prevent the development of the conflict. The article examines the position of key Western states regarding the Russian-Ukrainian conflict and its evolution during this period of time. Ukraine played the role of a catalyst for establishing the unity of the West. An extremely important role in the implementation of the consolidation of the countries of the North Atlantic Alliance was played by the US leadership, which used a new approach – the release of intelligence data to influence the enemy's decisions. In addition, the mistakes made by Western countries since 2008, which made Russia’s invasion of Ukraine possible, were analyzed. The article examines the attitude of the population of Ukraine and Russia to the problem based on sociological surveys that confirm the falsity of Russian narratives about the Russian-Ukrainian conflict. The coverage of the escalation of the Russian-Ukrainian war in the Western media on the eve of the invasion was analyzed. The author analyzed V. Putin’s worldview and the reasons for his decision to attack Ukraine. The topic considered in the publication is of great value to the reader in connection with the escalation of the Russian-Ukrainian war and allows one to understand the circumstances that preceded the invasion.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 20; 27-47
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Політичний феномен російсько-української війни
Political Phenomenon of the Russia-Ukraine War
Autorzy:
Shergin, S.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/51610758.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
російсько-українська війна
великі держави
міжнародна система
міжнародна стабільність
міжнародна спільнота
геополітична конфронтація
світовий порядок
Європейський Союз
НАТО
США
Russia-Ukraine war
major powers
international system
international stability
international community
geopolitical confrontation
world order
European Union
NATO
USA
Opis:
Стаття презентує політичний аналіз російсько-української війни у контексті актуальних проблем сучасних міжнародних відносин. Особливу увагу приділено розгляду причин і факторів війни в процесі трансформації сучасної міжнародної системи. Констатується, що причиною російсько-української війни є складний комплекс обставин і факторів, передусім конфліктогенність пострадянського простору та прагнення РФ відігравати роль домінантної сили в цьому макрорегіоні. Зокрема, однією з головних причин є тоталітарний політичний режим, який вважає використання воєнної сили найефективнішим засобом геополітики. Розглядаються також американські дослідницькі концепції та політичні позиції «колективного Заходу» – США, ЄС і НАТО щодо війни в Україні. Багатостороння підтримка України та засудження держави-агресора більшістю країн світової спільноти перетворили російсько-українську війну на ключовий фактор глобальної політики. Підкреслюється, що перемога ліберально-демократичної більшості країн світу над агресивною тоталітарною державою не тільки можлива, але й здатна прискорити розв’язання нагальних міжнародних проблем.
The article presents political analyses of the Russia-Ukraine war in the context of actual problems of contemporary international relations. The main attention is paid to political and historical aspects of the war within the process of international system’s transformation. It’s noted that the main reason of the Russia-Ukraine war is a complicated complex of circumstances and factors, first of all a conflict nature of post-soviet space and the Russia’s striving to be the dominant power in this macro region. Moreover, one of the principal reasons is totalitarian political regime that considers the application of armed forces as the most effective means of geopolitics. Furthermore, American research concepts and political positions of the “Collective West” – USA EU and NATO country-members on the war in Ukraine have been considered. Multilateral support of Ukraine and condemnation of the aggressor-state by the most counties of international community converted the Russia-Ukraine war into the core factor of global politics. It is emphasized that the victory of liberal democracy world over aggressive and totalitarian state not only possible but would contribute to resolve the urgent global problems.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2023, 23; 7-17
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-4 z 4

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies