Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "Lemkos" wg kryterium: Temat


Wyświetlanie 1-2 z 2
Tytuł:
Депортовані лемки в тенетах радянської післявоєнної пропаганди
Deported Lemkos in the Nets of Soviet Post-war Propaganda
Autorzy:
Любчик, І.Д.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676885.pdf
Data publikacji:
2022-11-08
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
депортація
радянська пропаганда
агітаційна діяльність
лемки
тоталітаризм
deportation
Soviet propaganda
agitation activity
Lemkos
totalitarianism
Opis:
У статті розкриваються складні сторінки завідомо спланованої радянської пропаганди серед депортованих у післявоєнний період, показано її згубний вплив на збереження етнічних основ лемківської групи. Зважаючи на те, що Лемківщина нині втратила цілісність як історико-етнографічний регіон, а лемки розселені по усьому світі, то це тільки актуалізує завдання комплексно і ґрунтовно проаналізувати суспільно-політичні і національно-культурні процеси в регіоні та відповідно лемків в контексті них, на тлі новітньої доби; визначити роль Лемківщини і лемків в етнополітиці держав та їхній внесок у розбудову різних українських громадських, політичних, культурних та державних організацій, установ та утворень, а також оцінити їхню роль і значення в історії України ХХ – початку ХХІ ст. Стверджено, що особливою катастрофою новітньої доби для лемків була депортація їх з рідних етнічних теренів спочатку в УРСР у 1944 – 1946 рр., де вони опинилися серед свого народу, але не на своїй землі, а згодом – у 1947 р. ті, хто залишився, були розселені у Польщі. Під час радянсько-польських перемовин були задіяні нові потужні політико-адміністративні та ідеологічні чинники, спрямовані проти місцевого люду. Найжорстокішою акцією проти українства регіону була операція «Вісла» у квітні – липні 1947 р., яка безпідставно у мирний час мала на меті затерти сліди їхнього національного образу. У статті простежено складні етапи життя на Лемківщині в умовах депортаційних акцій 1940-х рр., здійснених внаслідок радянсько-польської змови 1944 р. та вказано на їх територіальні, суспільні, культурницькі та ментальні наслідки. Здійснено рефлексію російської, згодом – радянської, пропаганди спочатку на Лемківщині, а надалі серед депортованих лемків. Депортація місцевого населення призвела до незворотних територіальних, демографічних, культурних і ментальних втрат. Аналіз джерел дозволяє стверджувати, що політика Польщі та УРСР була спрямована на викорінення лемків-автохтонів із етнічних теренів. І робилося це різними методами: від пропагандивних на початкових етапах до силових. Будучи депортованими в УРСР з своїх етнічних теренів у Польщі, автохтони-лемки попали в тенетах тотальної радянської пропаганди. Радянські ідеологи намагалися залучали найрізноманітнішу методику, яка ще у міжвоєнний період проявляючись у різний спосіб (від громадських впливів, популістських закликів кращого майбутнього, активну агітацію за виїзд до СРСР), була добре матеріально підтримана. Вже на початку Другої світової війни спостерігаємо перехід до більш прагмaтичних заходів через організацію спеціального центру та діяльності спеціальних інструкторів-агітаторів. У післявоєнний період практично у кожному селі відбувалися зібрання, розмови з населенням, в яких злидням на Лемківщині радянські агітатори протиставляли заможне життя в СРСР. Подібну усну пропаганду, причому в усіх областях УРСР куди прибували лемки, більшовики підсилювали різними гаслами, брошурами і відозвами.
The article reveals the complex pages of the notoriously planned Soviet propaganda among the deportees in the post-war period. It shows its detrimental effect on the preservation of the ethnic foundations of the Lemko group. Considering that Lemkivshchyna today had lost its integrity as a historical and ethnographic region, and the Lemkos were settled around the world - these only actualize the task to a comprehensive and thorough analysis of the socio-political and national-cultural processes in the region and Lemkos in their context in the new era; to ascertain the role of Lemkivshchyna and Lemkos in the ethnopolitics of the states and, accordingly, their contribution to the development of various Ukrainian public, political, cultural and state organizations, institutions and entities, and generally assess their role and significance in the history of Ukraine of XX - early XXI century. It is claimed that the whole catastrophe of modern times for the Lemkos was their deportation from their native ethnic areas, first to the USSR in 1944 - 1946, where they found themselves among their people, but not on their land, and later - in 1947 those who remained were settled in Poland. New powerful political-administrative and ideological factors against the local population during the Soviet-Polish negotiations were used. The most brutal action against local Ukrainians was Operation Vistula in April-July 1947, which unjustifiably had the task of erasing traces of their national image in peacetime. The difficult stages of life in the Lemko region in the conditions of deportation actions of the 1940s, carried out as a result of the Soviet-Polish conspiracy of 1944 are traced, and pointed out their territorial, social, cultural and mental consequences.А reflection of Russian and later Soviet propaganda, at first, in the Lemkos region, and later among the deported Lemkos, is carried out. The deportation of the local population has led to irreversible territorial, demographic, cultural and mental losses. The analysis of the sources allows us to suggest that the policies of both Poland and the USSR aimed at eradicating Lemko natives from their ethnic areas. And this was done by various methods, starting with propaganda, in the initial stages, to using force at later stages. Having been deported to the Ukrainian SSR from their ethnic territories in Poland, autochthonous Lemkos fell into the nets of total Soviet propaganda. Soviet ideologues tried to involve the most diverse methods, which even in the interwar period manifested in different ways (from public influences, populist calls for a better future, active agitation for leaving the USSR), were well supported materially. At the beginning of the Second World War, we observed a transition to more pragmatic measures through the organization of a special centre and the activities of special agitator instructors. In the post-war period, meetings and conversations with the population took place in almost every village, in which Soviet agitators contrasted poverty in Lemkivshchyna with prosperous life in the USSR. Such oral propaganda, moreover, in all regions of the Ukrainian SSR where the Lemkos arrived, the Bolsheviks reinforced with various slogans, brochures and appeals.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 18; 115-127
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Deportation of Ukrainians from Ethnic Areas in Poland and Contemplation of the International Community in 1944-1946
ДЕПОРТАЦІЯ УКРАЇНЦІВ З ЕТНІЧНИХ ТЕРЕНІВ У ПОЛЬЩІ ТА СПОГЛЯДАЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНОЇ СПІЛЬНОТИ У 1944-1946 рр.
Autorzy:
Liubchyk, I.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894301.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Zakerzonnia, deportation, the international community, Lemkos, adaptation, autochthonous Ukrainians
Закерзоня, депортація, міжнародна спільнота, лемки, адаптація, українці-автохтони
Opis:
У статті автор робить спробу розглянути характер споглядальності міжнародної спільноти за депортаційними процесами українців з території етнічних земель у Польщі впродовж 1944-1946 рр. Реалізацію завдання автор виконує через архівну документалістику, яка певною мірою виправдовує об’ємні цитування. Нині тематика післявоєнного виселення для українців і поляків є неоднозначною, як у трактуванні так і політиці пам’яті. Депортація українців прикордоння є конфліктом історичної пам’яті обох народів: українці хочуть пам’ятати історію, яку поляки воліють забути. Про жахливі умови суспільної адаптації виселених з Польщі в УРСР довідуємось з епістолярію виселених, який надсилався ними за кордон в надії, що листи прочитають родичі. Однак вони були перехоплені Міністерством внутрішніх справ УРСР. Свідома частина місцевої інтелігенції регіону усвідомлювала пасивну позицію міжнародного політикуму та громадськості щодо невиправданого виселення українців-автохтонів, але щиро прагнула і очікувала її допомоги. Про це переконливо засвідчує аналіз Відкритого листа українців, які живуть за лінією Керзона під назвою «Всьому цивілізованому світу» написаного у жовтня 1945 р. Втративши надію на добровільне виселення цей лист був своєрідним рупором українців регіону до міжнародної спільноти, в очікуванні, що будуть почуті і підтримані. Автор робить висновок, що міжнародна спільнота не виправдала надій і сподівань українців, які опинилися у «війні після війни» втративши батьківські землі. Депортація 1944-1946 рр., місцевого населення з Лемківщини, стала найтрагічнішим етнополітичним експериментом СРСР та Польщі, який доводилося пережити лемкам в новітню добу.
In the article, the author attempts to consider the nature of contemplation of the international community on the deportation of Ukrainians from ethnic lands in Poland during 1944-1946. The author implements this task through archival documentation, which to some extent justifies extensive quotations. Today, the subject of post-war resettlement for Ukrainians and Poles is ambiguous, both in interpretation and in the politics of memory. The deportation of Ukrainians of the borderlands is a conflict of the historical memory of both peoples: Ukrainians want to remember the history which Poles prefer to forget. We learn about the terrible conditions of social adaptation of Polish deportees in the USSR from the epistolary of deportees, which they had been sending abroad in hope that relatives would read the letters. However, the Ministry of Internal Affairs of the USSR had been intercepting those letters. In this sense, a conscious part of the local intelligentsia of the region was aware of the passive position of international politicians and the public on the unjustified eviction of autochthonous Ukrainians, but sincerely sought and expected its help. The analysis of The Open Letter of Ukrainians living behind the Curzon line entitled “To the whole civilized world” written in October 1945 convincingly evidences it. Losing hope of voluntary eviction, this letter was a kind of mouthpiece of Ukrainians in the region to the international community, hoping to be heard and supported. The author concludes that the international community did not live up to the hopes and expectations of Ukrainians who found themselves in a “war after war” and gradually lost their native lands, where they were indigenous. The deportation of 1944-1946, the local population from Lemkovschina, became a tragic ethno-political experiment of the USSR and Poland, which Lemkos had to survive in modern times.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 10; 155-165
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-2 z 2

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies