Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

English (EN)·Polski (PL)·Yкраїнський (UK)
Przejdź do strony domowej biblioteki Centralna Biblioteka Wojskowa Link otwiera się w nowym oknie Logo biblioteki Prolib Integro - strona głównaCentralna Biblioteka Wojskowa

Wyszukujesz frazę "HISTORICAL POLICY" wg kryterium: Temat

  Lista filtrów
Wyrównaj
    Wyświetlanie 1-3 z 3
    Tytuł:
    Wars of Historical Memory (to the Statement of the Problem)
    ВІЙНИ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ’ЯТІ (до постановки проблеми)
    Autorzy:
    Tkachenko, V.
    Yakuba, V.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/894241.pdf
    Data publikacji:
    2020
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    historical memory wars, Holocaust, World War II, coronavirus, historical policy, Molotov-Ribbentrop Pact
    війни історичної пам’яті, Голокост, Друга Світова війна, коронавірус, історична політика, пакт Молотова-Ріббентропа
    Opis:
    Стаття є дослідженням війн історичної пам’яті. Зокрема, чи не найбільш випукло і науково-провокативно окреслив фронт «війн історичної пам’яті» директор Інституту європейських, російських і євразійських досліджень Школи міжнародних відносин ім. Елліотта Університету Джорджа Вашингтона (м. Вашингтон) Марлен Ларюель: «Визначивши, на кого можна повісити ярлик «фашист», ми отримаємо ідеальну Європу. Якщо фашист Росія (тобто режим Путіна можна типологізувати як фашистський або ж радянське минуле, котре Кремль не бажає осудити, еквівалентне нацизму, як то стверджують держави Центральної і Східної Європи), тоді Росію слід виключити з Європи. Окрім того, було проаналізовано, що політика продовжує втручатися у потрактування історії, сіючи антагонізм між народами. Виявлено, що «війни історичної пам’яті» стали однією із вагомих складових сучасної геополітики, і як такі вони заслуговують на те, щоб стати предметом окремого наукового дослідження. У наші дні це особливо стосується тих актуальних питань історії, що запалахкотіли у переддень 75-ї річниці закінчення Другої світової війни. Акцентується увага на тому, що проблема назрівала й раніше, а нині просто перейшла в фазу «війн історичної пам’яті», були ювілейні заходи у Москві на честь 70-ї річниці Великої Перемоги ще п’ять років тому (2015 р.). Після агресії Росії проти України ці урочистості відбувалися без присутності західних лідерів. Це сприймалося Кремлем (чи то зображалося ним) як образа й заперечення величезних жертв Другої світової війни – адже часто пишуть про 27 мільйонів «русских», що поклали своє життя на вівтар Перемоги. Окрім того якось не уточнюється багатонаціональний склад Червоної армії. А такий підхід не поліпшує взаєморозуміння між народами. У підсумку статті визначається те, що історія, на превеликий жаль, стала політичним інструментом, за допомогою якого легітимізується чи делегітимізується та чи інша соціально-політична система.
    The article is a study of historical memory wars. In particular, the director of the Institute of European, Russian and Eurasian Studies of the School of International Relations named after Elliott, George Washington University (Washington) Marlene Larwell most convexly and provocatively outlined the front of the wars of historical memory: “By identifying who can be labeled a ‘fascist’, we get the perfect Europe”. If Russia is fascist(that is, Putin’s regime can be typified as fascist or the Soviet past, which the Kremlin does not want to condemn, is equivalent to Nazism, as Central and Eastern European states claim), then Russia should be excluded from Europe. In addition, it was analyzed that politics continues to interfere with the interpretation of history, sowing antagonism between peoples. It has been found that “wars of historical memory” have become one of the important components of modern geopolitics, and as such they deserve to be the subject of a separate scientific study. Today, this is especially true to those pressing issues of history that flared up on the eve of the 75th anniversary of the end of World War II. Emphasis is placed on the fact that the problem has matured before, and now has simply entered the phase of “wars of historical memory”, there were anniversary events in Moscow in honor of the 70th anniversary of the Great Victory five years ago (2015). After Russia’s aggression against Ukraine, these celebrations took place without the presence of Western leaders. This was perceived by the Kremlin (or portrayed by him) as an insult and denial of the great victims of World War II – because they often write about the 27 million “Russians”who laid their lives on the altar of Victory. At the same time, the multinational composition of the Red Army is somehow not specified. And this approach does not improve mutual understanding between peoples. The article concludes that history, unfortunately, has become a political tool through which to legitimize or delegitimize a particular socio-political system.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2020, 11; 25-40
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Memory Policy and European Integration Aspirations of Ukraine (2014-2019)
    ПОЛІТИКА ПАМ’ЯТІ І ЄВРОІНТЕҐРАЦІЙНІ ПРАГНЕННЯ УКРАЇНИ (2014-2019 рр.)
    Autorzy:
    Shapoval, Y.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/894239.pdf
    Data publikacji:
    2020
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    historical memory, European integration, memory studies, memory policy / historical policy, decommunization, transnational forms of cultural (historical) memory, Ukrainian Institute of National Memory, Institute of National Memory of Poland
    історична пам’ять, євроінтеґрація, memory studies, політика пам’яті/історична політика, декомунізація, транснаціональні форми культурної (історичної) пам’яті, Український інститут національної пам’яті, Інститут національної пам’яті Польщі
    Opis:
    У статті проаналізовано особливості політики пам’яті у 2014-2019 рр. у контексті євроінтеґраційних прагнень України. Охарактеризовано особливості політики пам’яті/історичної політики в Україні після драматичних подій кінця 2013-2014 року, що їх оголошено «революцією Гідності» (або «Євромайданом»), з початком російської аґресії на Сході України, з початком «ленінопаду» і форсованої декомунізації і до 2019 р. Тобто до змін у політичному класі України, пов’язаних з обранням 6-го Президента Володимира Зеленського. Безсумнівно, політика пам’яті змінюватиметься і її зміст невдовзі можна буде аналізувати окремо. Автор статті насамперед прагнув стимулювати подальшу дискусію дослідників і всіх осіб, зацікавлених в обговоренні вказаної теми. Сумління науковця вимагає не поспішати з однозначною відповіддю навіть на (здавалося б) прості запитання. Наукова новизна полягає в узагальненні ключових тенденцій політики пам’яті в Україні у 2014-2019 рр. і у визначенні низки проблем, які мають неґативний вплив на процес євроінтеґрації України. Розглянуто український досвід політики пам’яті як механізму впливу на політичну реальність. Політика пам’яті належить до ефективних механізмів впливу на політичну реальність, зокрема, на ступінь консолідації суспільства, самоусвідомлення громадян, формування та зміцнення колективних ідентичностей. Поступове усвідомлення дієвості цих механізмів зумовлювало у 2014-2019 рр. зростання інтересу до питань колективної пам’яті, яке демонстрували очільники держави, політики, політичні партії та структури громадянського суспільства. Формування та реалізація політики пам’яті в Україні відбувалося дедалі більш усвідомлено і спрямовано. Тривав пошук такої моделі політики пам’яті, яка здатна сприяти консолідації цих груп у єдине громадянське суспільство, зробити різноманіття образів минулого в України її ресурсом, а не проблемою. До цього спонукає і російська гібридна аґресія, одним із проявів якої стало перманентне нав’язування українцям з боку пропагандистських структур Російської Федерації імперсько-радянського образу минулого. До цього спонукає і чітко визначена стратегія України на європейську інтеґрацію. Як показав досвід 2014-2019 рр., певними засадами своєї історичної політики Україна достатньо органічно вписується у загальноєвропейську схему (наприклад, посиленням впливу і ролі громадянського суспільства у цій сфері). Водночас у згаданий період виявилися і певні проблеми, насамперед пов’язані з пошуками адекватної викликам моделі колективної пам’яті, яка фокусується на цінності держави як спільної батьківщини і ґаранта прав людини. Важливим кроком стала політика декомунізації, що провадилася в Україні від 2014 р. Засудивши тоталітаризм (нацистського і радянського зразків), вона забезпечила очищення публічного простору України від комуністичної символіки (хоча й не остаточно). Водночас вона породила нові ризики і нові питання, які потребують дискусій і пошуку відповідей за обов’язкової участі експертів-науковців.
    The article analyzes peculiarities of Ukraine’s memory policy in 2014-2019 in the context of its European integration aspirations. The features of the politics of memory / historical politics in Ukraine are described after the dramatic events of the end of 2013-2014, which were proclaimed as a “Revolution of Dignity” (or “Euromaidan”). These events were also connected with the beginning of Russian aggression in the East of Ukraine, with the beginning of so called “Leninopad” (demolition of monuments to Lenin) and forced decommunization up until 2019. That is, to the changes in the political class of Ukraine related to the election of the 6-th President Volodymyr Zelensky. Undoubtedly, memory policy will change and its content will receive a separate consideration in the nearest future. The author of this article first of all strived to stimulate broader scholarly discussions on this topic. Scientist’s conscience demands to be modest in answering even those questions that appear simple at first sight. The scientific novelty is to summarize the key trends of the memory policy in Ukraine in 2014-2019 and to identify a number of problems that have a negative impact on Ukraine’s European integration process. The article considers Ukrainian experience of memory policy as a mechanism for influencing political reality. Memory policy refers to effective mechanisms for influencing political reality, in particular, to change the degree of social consolidation, citizens’ self-awareness, the formation and strengthening of collective identities. In 2014-2019 the gradual awareness of the effectiveness of these mechanisms caused the increase of interest in collective memory, which was demonstrated by the leaders of the state, politicians, political parties and civil society structures. The formation and implementation of memory policy in Ukraine were getting increasingly conscious and directed. The search for such a model of memory policy, which would be able to promote the consolidation of these groups into a united civil society, to convert a diversity of the images of the past of Ukraine into its resource, not its problem. This is also encouraged by the ongoing Russian hybrid aggression. One of its manifestations appears a permanent imposing on Ukrainians of the imperial-Soviet image of the past by the propaganda structures of the Russian Federation. This is prompted by a well-defined strategy for Ukraine’s European integration. As the experience of 2014-2019 has shown, Ukraine with some of foundations of its historical policy fits quite organically into the pan-European scheme (for example, by strengthening the influence and role of civil society in this area). At the same time, there were some problems during the mentioned period. First of all, they were related to the search for an adequate model of the collective memory, which focuses on the value of the state as a common homeland and a human rights’ guarantee. An important step was 2014 decommunization policy in Ukraine. By condemning totalitarianism (Nazi and Soviet models), it ensured that Ukraine’s public space was cleansed of communist symbolism (though not definitively). At the same time, it has created new risks and new questions that need to be discussed and answered with the obligatory participation of expert scientists.
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2020, 11; 7-24
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
    Tytuł:
    Війни Історичної Пам’яті: Суспільні Спонуки
    Wars of Historical Memory: Social Objectives
    Autorzy:
    Tkachenko, V.
    Yakuba, V.
    Powiązania:
    https://bibliotekanauki.pl/articles/1070527.pdf
    Data publikacji:
    2020-09-29
    Wydawca:
    National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
    Tematy:
    the Molotov-Ribbentrop Pact
    World War II
    the Holocaust
    the European Parliament resolution of September 19 2019
    historical policy
    historical narrative
    “wars of historical memory”
    the concept of “good and evil”
    історична політика
    історичний наратив
    «війни історичної пам’яті»
    концепція «добра і зла»
    пакт молотова-ріббенропа
    друга світова війна
    голокост
    резолюція європарламенту від 19 вересня 2019 р.
    Opis:
    The article is a study of the wars of historical memory. The process of increasing use of the historical past in the public life of the present is considered. History has become a political tool through which one or another socio-political system is legitimized or delegitimized. In a number of countries, laws have been passed to punish those who write “wrong”. Real “wars of historical memory” have broken out in international relations. The ethnicization of history and the establishment of narratives about one’s own nation as exclusively a “victim of history” are gaining momentum, which requires special treatment and appropriate compensation. In particular, the initiators of the proclamation of “wars of historical memory” in different countries are not the same. Remembrance wars are often declared at the highest level, involving officials, including heads of state, who “rebuff” and “put in place the wrongdoers”, reminding the nation of the nation’s incurable wounds and the terrible crimes of its neighbors. Objectively, the question of the social motives of the “wars of historical memory” is brewing. The authors share the view that the main reason is the escalation of the confrontation between Russia and the collective West. Historical politics, which has taken the form of “wars of historical memory”, is a symptom rather than a cause of this confrontation. It has been analyzed that the politicization of historical memory often leads to negative consequences, and there is no easy way out of this situation. And it is difficult to find that decisive link, undertaking which it would be possible to pull out the whole chain of pressing problems. At the same time, it must be acknowledged that the controversy over the role of the Soviet Union in World War II has not been annihilated, but has intensified amid escalating tensions between East and West. Summarizing the evolution of “wars of historical memory” to a sharp aggravation, Marlene Laruel noted: “I interpret the wars for historical memory between Poland, the Baltic states and Ukraine, on the one hand, and Russia, on the other, as narrative «related to the exclusion of Russia from Europe or inclusion in it”.
    Стаття є дослідженням війн історичної пам’яті. Розглядається процес усе зростаючого використання історичного минулого в суспільному житті сьогодення. Історія стала  політичним інструментом, за допомогою якого легітимізується чи делегітимізується та чи інша соціально-політична система. У низці країн були прийняті закони про покарання тих, хто пише «неправильно». У міжнародних відносинах спалахнули справжні «війни історичної пам’яті». Набирає сили етнізація історії та утвердження наративів про власну націю як виключно «жертву історії», що вимагає до себе особливого ставлення й належної компенсації. Зокрема, ініціатори проголошення «війн історичної пам’яті» в різних країнах не одні і ті ж. Часто війни пам’яті проголошуються на найвищому рівні – в них беруть участь офіційні особи, включаючи глав держав, які «дають відкоша» і «ставлять на місце неправих», нагадують про незаживаючі рани нації й про страшні злочини сусідів. Об’єктивно назріває питання про суспільні спонуки «війн історичної пам’яті». Автори поділяють точку зору, що головна причина полягає у загостренні протистояння між Росією і колективним Заходом. Історична політика, яка набула вигляду «війн історичної пам’яті», є скоріше симптомом, а не причиною цього протистояння. Проаналізовано, що політизація історичної пам’яті досить часто призводить до негативних наслідків, і легкого виходу із цієї ситуації не проглядається. І важко знайти ту вирішальну ланку, взявшись за яку можна було б витягнути увесь ланцюг назрілих проблем. Тим часом слід визнати, що полеміка навколо ролі Радянського Союзу у Другій світовій війні не виникла знічев’я, вона загострилася на фоні посилення напруги між Сходом і Заходом. Узагальнюючи еволюцію «війн історичної пам’яті» до жорсткого загострення, Марлен Ларюель зазначав: «Я інтерпретую війни за історичну пам’ять між Польщею, прибалтійськими державами і Україною, з одного боку, і Росією – з другого, як «стратегічний наратив», пов’язаний із виключенням Росії із Європи або включенням в неї».
    Źródło:
    Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 7-25
    2707-6776
    Pojawia się w:
    Проблеми всесвітньої історії
    Dostawca treści:
    Biblioteka Nauki
    Artykuł
      Wyświetlanie 1-3 z 3

      Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies