Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "система" wg kryterium: Temat


Wyświetlanie 1-15 z 15
Tytuł:
Історична пам’ять як чинник внутрішньої і зовнішньої політики Республіки Польща
Historical Memory as a Means of Implementing the Internal and External Policy of the Republic of Poland
Autorzy:
Чекаленко, Л.Д.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676901.pdf
Data publikacji:
2022-10-27
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
німецько-польський кордон
договірна система
польські втрати
німецьке відшкодування
German-Polish border
treaty system
Polish losses
German compensation
Opis:
У статті йдеться про феномен історичної пам’яті Республіки Польща, що нині  спрямовується на розв’язання внутрішніх і зовнішніх завдань держави за наступними напрямами. Перший стосується низки геополітичних і практичних питань відносин з Німеччиною, другий точиться навколо відносин з Російською Федерацією, а третій сконцентровано на «проблемі Волині», що природньо екстраполюється на відносини з Україною. Така трихотомія складалася впродовж ХХ ст. і продовжується донині. Якщо до 2014 р. в польському політикумі і громадському житті превалювали німецькі і волинські нерозв’язані питання, то знападом і війною Росії проти України посилилась російська складова польського наративу пам’яті, спрямована на розвінчування московської загарбницької політики. Витоки і сутність проблем у відносинах Польщі з Німеччиною, а також з Росією у багатьох питаннях є подібними, а в деяких вимірах навіть збігаються. Геополітичні вагові політик провідних держав нагадують одне одного за історичними витоками і за характером проблем, за нешанобливими оцінками своїх противників або конкурентів, за імперським ставленням до свого і до підкорених народів, за економічними характеристиками, що залишили їм у спадок попередні державні формування. Тісно переплелися відносини Республіки Польща і Німеччини. Ускладнені територіальними претензіями, вони особливо загострились у роки холодної війни. Конструктивний діалог цих європейських держав вийшов на консенсусний рівень тільки з об’єднанням Німеччини у 1990 р. Однак остаточного взаєморозумінняй досі не досягнуто, оскільки польська сторона до нині порушує питання провини перед поляками з боку Німеччини, яка, за польськими заявами, недостатньо компенсувала втрати поляків періоду Другої світової війни.
The article deals with the phenomenon of the historical memory of the Republic of Poland, which is currently aimed at solving the internal and external tasks of the state in the following directions. The first concerns a number of geopolitical and practical issues of relations with Germany, the second revolves around relations with the Russian Federation, and the third is focused on the “Volyn problem”, which is naturally extrapolated to relations with Ukraine. Such a trichotomy was formed throughout the 20th century and continues to this day. If until 2014 German and Volyn unresolved issues prevailed in Polish politics and public life, then Russia’s invasion and war against Ukraine strengthened the Russian component of the Polish narrative of memory, aimed at debunking Moscow’s aggressive policy. The origins and essence of the problems in Poland’s relations with Germany, as well as with Russia, are similar in many issues, and in some dimensions even coincide. The geopolitical weight of politicians of the leading states resemble each other in terms of historical origins and the nature of problems, disrespectful assessments of their opponents or competitors, imperial attitudes toward their own and conquered peoples, and economic characteristics bequeathed to them by previous state formations. Relations between the Republic of Poland and Germany are closely intertwined. Complicated by territorial claims, they became particularly acute during the Cold War. The constructive dialogue of these European states reached a consensus level only with the unification of Germany in 1990. However, a final understanding has not yet been reached, as the Polish side still raises the issue of guilt towards the Poles on the part of Germany, which, according to Polish statements, did not sufficiently compensate for the losses of the Poles period of the Second World War.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 19; 34-56
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
European Political and Diplomatic Dialogue in the Institutional Space of International Relations of Early New Age (XVI-XVIII centuries)
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПОЛІТИКО-ДИПЛОМАТИЧНИЙ ДІАЛОГ В ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ МІЖДЕРЖАВНИХ ВІДНОСИН ДОБИ РАННЬОГО НОВОГО ЧАСУ (ХVІ-ХVІІІ ст.)
Autorzy:
Tsivatyi, V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894469.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
foreign policy, diplomacy, institutionalization, political and diplomatic system, the Vienna system of international relations, the Congress of Vienna (1814-1815), early Modern period (XVI-XVIII centuries), Europe
зовнішня політика, дипломатія, інституціоналізація, політико-дипломатична система, Віденська система міжнародних відносин, Віденський конгрес (1814-1815 рр.), ранній Новий час (XVI-XVIII ст.), Європа
Opis:
За підсумками компаративного аналізу зовнішньої політики і дипломатії європейських держав раннього Нового часу (XVI-XVIII ст.) подано модель європейської дипломатії досліджуваного періоду. Особлива увага приділяється інституціональному розвиткові суспільно-політичної думки та інституційно-дипломатичної практики в Західній і Центральній Європі. Визначено напрями розвитку теорії та практики зовнішньої політики і дипломатії в Європі раннього Нового часу (XVI-XVIII ст.), особливості їх формування і становлення у провідних державах Європи. У статті проаналізовано Віденський конгрес (1814-1815 рр.) як визначну історичну подію для політико-дипломатичного та інституційного розвитку Європи. Увагу акцентовано на дипломатичному інструментарії, національній специфіці та особливостях переговорного процесу європейських держав на конгресі. Підсумки Віденського конгресу слугували важливим стимулом для подальшого соціально-економічного, безпекового, політичного та дипломатичного європейського розвитку. Практичні здобутки Віденського конгресу і досвід, набутий європейською дипломатією кінця XVIII – початку XIX ст., визначили майбутній інституціональний розвиток світової дипломатії та міжнародного права, не втративши своєї актуальності й нині.
The article deals with the analysis of the foreign policy and diplomacy of the European states of the early Modern period (XVI-XVIII centuries). Particular attention is given to the institutional development of public and political opinion as well as to the institutional and diplomatic practices in Western and Central Europe. The author defines the directions of the theoretical and practical development of diplomacy and foreign policy in Europe of the early Modern period (XVI-XVIII centuries) as well as their formation peculiarities in the leading countries of Europe. The Congress of Vienna (1814-1815) as an important historical event for political, diplomatic and institutional development of Europe is analyzed. The attention is paid to the diplomatic tools, national  peculiarities of negotiations at the Congress. The results of the Congress of Vienna served as an important stimulus for the further socio-economic, political and diplomatic  development of Europe. Practical achievements of the Congress of Vienna and the experience gained by the European diplomacy of the late XVIII – early XIX century determined the future institutional development of world diplomacy and international law, having its relevance for today.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2016, 2; 72-81
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історична ретроспектива феномену популізму та політичної демагогії
Historical Retrospective of the Phenomenon of Populism and Political Demagogy
Autorzy:
Цапко, O.M.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676559.pdf
Data publikacji:
2021-03-18
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
популізм
політична демагогія
апризм
жетулізм і піронізм
політична система
політиканство
корупція
націоналізм
populism
political demagoguery
aprism
jetulism and pyronism
political system
politicking
corruption
nationalism
Opis:
У статті дається узагальнююча характеристика феномену популізму та політичної демагогії через призму їхнього історичного розвитку. Автор звертає особливу увагу на розкритті сутності понять «популізм» та «політична демагогія», визначаючи при цьому їхні як спільні риси так і відмінності. Зокрема зазначається, що незважаючи на свою зовнішню схожість, популізм та демагогія не є тотожними. Так популізм передбачає значно менш негативний спосіб отримання популярності серед мас, ніж демагогія, оскільки демагоги спекулюють реальними проблемами своєї аудиторії, представляють події, погляди опонента у фальшивому світлі, вдаються до фальсифікації фактів. У сучасній політичній практиці популізм виступає набагато складнішим та неоднозначним явищем, а демагогія є лише одним із багатьох його інструментів і стратегій. У цьому аспекті близьким за змістом є поняття «політиканство», яке, разом із демагогією, є одним з негативних проявів популізму. У статті також здійснюється одна з перших спроб визначити основні періоди історичного розвитку популізму та політичної демагогії, визначаючи при цьому основні напрямки їхньої еволюції. Поряд з цим, досліджуючи популізм та політичну демагогію в історичній ретроспективі, можна також зробити висновок, що об’єктивні умови виникнення цих суспільно-політичних явищ були пов’язані із соціальною тенденцією, у відповідності до якої маси є лише об’єктом політики. Суб’єктивні передумови для виникнення та поширення популізму викликані недосконалістю відносин «панування-підпорядкування», домінуванням масового суспільства. В досліджені робиться узагальнюючий висновок, що функціонування та поширеність популізму і політичної демагогії у сучасних політичних системах характеризується його детермінованістю культурними, історичними, політичними особливостями країн.
The article gives a general description of the phenomenon of populism and political demagoguery through the prism of their historical development. The author pays special attention to the disclosure of the essence of the concepts of “populism” and “political demagoguery”, while defining their common features and differences. In particular, it is noted that despite their outward resemblance, populism and demagoguery are not identical. Thus, populism provides a much less negative way of gaining popularity among the masses than demagoguery, because demagogues speculate on the real problems of their audience, present events, views of the opponent in a false light, resort to falsification of facts. In modern political practice, populism is a much more complex and ambiguous phenomenon, and demagoguery is only one of its many tools and strategies. In this aspect, the concept of “politicking” is close in meaning, which, along with demagoguery, is one of the negative manifestations of populism. The article also makes one of the first attempts to identify the main periods of historical development of populism and political demagoguery, while determining the main directions of their evolution. At the same time, examining populism and political demagoguery in historical retrospect, we can also conclude that the objective conditions for the emergence of these socio-political phenomena were related to the social trend, according to which the masses are only the object of politics. Subjective preconditions for the emergence and spread of populism are caused by the imperfection of the relationship “domination – subordination”, the dominance of mass society. In general, the study concludes that the functioning and prevalence of populism and political demagoguery in modern political systems is characterized by its determinism of cultural, historical, political characteristics of countries.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 10-23
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Evolution of Shiite Clergy Role in Socio-political Development of Iran
ЕВОЛЮЦІЯ РОЛІ ШИЇТСЬКОГО ДУХОВЕНСТВА У СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ РОЗВИТКУ ІРАНУ
Autorzy:
Prorochenko, N.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894367.pdf
Data publikacji:
2019
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Iran, Shiism, Islamic government, political structure of IRI, modernization, clergy, religion modernism, conservatives, reformers
Іран, шиїзм, ісламське правління, політична система ІРІ, модернізація, духовенство, релігійний модернізм, консерватори, реформатори
Opis:
Метою даної публікації є аналіз історичних, релігійних та соціокультурних передумов місця і ролі шиїтського духовенства у політичному процесі та суспільних змінах в Ірані у новітню добу. Розкрито основні особливості зв’язку шиїтської доктрини та політики. Автор досліджує участь шиїтського духовенства у процесі розбудови іранської політичної моделі. Показано, що сучасна політична система Ірану характеризується поєднанням ісламських принципів з елементами демократії: релігія визначає всі сфери життя – політику, економіку, культуру, духовенство здійснює контроль над світськими структурами влади, проте, всі органи влади виборні. Особливу увагу приділено питанню еволюції сучасних політичних інститутів Ірану та процесу трансформації поглядів представників правлячого релігійного істеблішменту Ісламської Республіки Іран в контексті внутрішньополітичних змін і зовнішніх викликів. Розглядаються можливості збереження ісламського правління в умовах подальшої модернізації суспільства.
The purpose of this publication is to analyze the historical, religious and socio-cultural background of the Shiite clergy place and role in the political process and the social changes in Iran in recent times. The main features of the connection between the Shiite doctrine and politics arerevealed. The author investigates the participation of the Shiite clergy in the process of building the Iranian political model. It is shown that the modern political system of Iran is characterized by the combination of Islamic principles with elements of democracy: the religion determines all spheres of life – politics, economy, culture, the clergy monitors the secular structures of power, but all the authorities are elected.Special attention is paid to the evolution of the Iranian modern political institutions and the process of representatives views transformation in the field of the ruling religious establishment of the Islamic Republic of Iran in the context of internal political changes and external challenges. The possibilities of preserving Islamic rule in the conditions of further modernization of society are considered.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2019, 7; 56-72
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Ukrainian-US Relations in the Context of U.S. Foreign Policy Priorities
УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКІ ВІДНОСИНИ В КОНТЕКСТІ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИХ ПРІОРИТЕТІВ США
Autorzy:
Tolstov, S.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894419.pdf
Data publikacji:
2019
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
foreign policy, bilateral relations, conflict in Donbas, military assistance, deterrence, crisis, European security
зовнішня політика, двосторонні відносини, конфлікт в Донбасі, військова допомога, стримування, криза, європейська система безпеки
Opis:
Після обрання Д. Трампа президентом США в українсько-американських відносинах спостерігалися суттєві зміни, зокрема скасування ембарго на поставки летальних озброєнь і відновлення засідань Комісії стратегічного партнерства Україна-США. Всуперечвисловлюваній Д. Трампом готовності до укладення «Великої угоди» між Росією і США, республіканці і демократи в Конгресі дотримувалися двопартійної позиції по Україні, підтримуючи розширення санкцій з різних приводів – від триваючого конфлікту в Донбасі і спроб російського втручання у виборчу кампанію 2016 року до створення перешкод для поставок російських озброєнь у треті країни.Утім, аналіз оцінок у дослідженнях американських академічних фахівців і коментарях політичних експертів не дає підстав вважати, що політичні кола США готові перейти від дистанційної підтримки України в дусі довгострокової доктрини стримування до більш інтенсивних форм військової та військово-політичної участі. Констатуючи неприйняття російським керівництвом євроатлантичної системи безпеки, що склалася після закінчення холодної війни, американські дослідники висловлюють сумніви в можливості остаточноговрегулювання конфлікту в Донбасі. В разі його заморожування, ситуація в Донбасі становитиме потенційну та реальну загрозу для економіки і безпеки України. За такого перебігу подій Україна відіграватиме роль одного з важливих джерел напруженості і розбіжностей в економічних і військових відносинах між Росією і Заходом.
After Donald Trump was elected as the American president, significant changes were observed in the Ukrainian-American relations. These especially included the lifting of embargo on lethal arms supply and the resumption of meetings of the Ukraine-US Strategic Partnership Commission. Contrary to D. Trump’s desire to conclude a U.S. - Russia “Big Deal”, Republicans and Democrats in the U.S. Congress held a bipartisan position on Ukraine supporting the expansion of sanctions on various occasions – from the on-going conflict in Donbas and Russian attempts to influence the 2016 election campaign to imposing obstacles for the supply of Russian weapons to the third countries. Assessments of American academic and political experts do not give reason to believe that the U.S. political circles are ready to move from remote support of Ukraine in the mood of long-term deterrence doctrine to intensive forms of military and military-political participation. Acknowledging Russia’s rejection of the post-Cold War Euro-Atlantic security order, American observers are inclined to suppose that the conflict in Donbas is unlikely to be finally settled. In case of its freezing, this conflict will pose potential or acute threats to the economy and security of Ukraine. Within such a trend Ukraine will play the role of one of the major subjects of long-term tensions and discord in economic and military relations between Russia and the West. 
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2019, 7; 117-143
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Comparative Historiographic Assessment of the International Situation of Ukraine in the Period of P. Skoropadsky’s Hetmanate
ПОРІВНЯЛЬНА ІСТОРІОГРАФІЧНА ОЦІНКА МІЖНАРОДНОГО СТАНОВИЩА УКРАЇНИ ЗА ДОБИ ГЕТЬМАНАТУ П. СКОРОПАДСЬКОГО
Autorzy:
Soldatenko, V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894281.pdf
Data publikacji:
2017
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Hetmanate, governments of Germany and Austria-Hungary, Brest conference, occupation, indemnities, procurement system, terror, rebellion, diplomacy
Гетьманат, уряди Німеччини та Австро-Угорщини, Брестська конференція, окупація, контрибуції, система заготівель, терор, повстанство, дипломатія
Opis:
Суперечливим подіям 1918 р. загалом та окремим його аспектам, зокрема, присвячено надзвичайно багато літератури з різноманітними підходами, висновками й оцінками. Серед новітніх публікацій автор статті пропонує ознайомитися з книгою «Україна між самовизначенням та окупацією: 1917-1922 роки». Представлене дослідження оцінює політику, що призвела до кардинальних зрушень у тогочасній Європі. У статті йдеться про надзвичайно складні процеси, що наповнювали міжнародне життя у 1918 р., місце і роль України в них. Ґрунтовний аналіз проведено на основі архівних та інших джерел наукових центрів Австрії, Німеччини, Угорщини, Великої Британії, Франції, Польщі, Чехії, Росії та інших країн. Поява книги стало непересічним явищем в історичній науці. Реагуючи на її зміст, висновки та оцінки, історики України можуть поєднати їх з власними набутками, врахувати позитиви, відхилити те, що з погляду серйозної наукової експертизи виявиться неприйнятним, додатково продумати аргументацію щодо сумнівних моментів та зосередитися на нагальних й перспективних питаннях.
Contradictory events in 1918 as a whole and its separate aspects, in particular, are devoted to a lot of literature with different approaches, conclusions and assessments. Among the newest publications,the author of the article proposes to familiarize with the book “Ukraine between self-determination and occupation: 1917-1922”. The presented research evaluates the policy, which led to drastic changes in Europe at that time. The article deals with extremely complicated processes that filled international life in 1918, the place and role of Ukraine in them. A thorough analysis was based on archival and other sources of scientific centers in Austria, Germany, Hungary, Great Britain, France, Poland, the Czech Republic, Russia and other countries. The appearance of the book has become an unusual phenomenon in historical science. Responding to its content, conclusions and assessments, historians of Ukraine can combine them with their own achievements, take into account the positive ones, reject what, from the point of view of serious scientific expertise, will be inappropriate, further consider the argumentation of doubtful moments and focus on urgent and perspective issues.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2017, 4; 9-33
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Контрфаза консолідації міжнародного порядку
Counter-Phase of International Order Сonsolidation
Autorzy:
Фесенко, M.B.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676580.pdf
Data publikacji:
2021-06-10
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
консолідація
фази консолідації міжнародного порядку
глобальна системна криза
міжнародний порядок
світовий порядок
трансформація
міжнародна система
consolidation
phases of consolidation of the international order
global systemic crisis
international order
world order
transformation
international system
Opis:
У статті досліджується проблеми та перспективи консолідації міжнародного порядку. Обґрунтовано тезу про те, що глобальна системна криза є контрфазою або кризою консолідації міжнародного порядку, яку необхідно подолати спільними зусиллями учасників міжнародних відносин заради збереження стабільності міжнародної системи та запобігання її руйнуванню. Сталий розвиток сучасної міжнародної системи залежить від консолідації учасників міжнародного порядку та поглиблені конструктивного співробітництва між його учасниками. Взаємопов’язаність численних криз зумовлює інтенсифікацію глобальної системної кризи. Її наявність є закономірним підсумком глобального розвитку системи міжнародних відносин. Серед основних елементів глобальної системної кризи виокремлюється, фінансово-економічна, екологічна, демографічна, криза глобального управління, криза безпеки, енергоносіїв, глобальна кліматична криза. Нездатність учасників міжнародної системи регулювати глобальні кризові явища засвідчує наявність кризи глобального управління. Всі ці кризи як найважливіші елементи глобальної системної кризи формують її структуру, відбивають сутність і роблять її цілісною. Сукупність взаємообумовлених криз ускладнює подолання глобальної системної кризи та посилює її. Тому криза глобального управління виявляється водночас і причиною, і наслідком глобальної системної кризи, що своєю чергою свідчить про турбулентний стан міжнародної системи, за якого неможливо чітко визначити її подальший розвиток. Доведено, що неспроможність учасників міжнародної системи консолідуватися відповідно до масштабів глобальних політичних трансформацій є однією з причин виникнення та поглиблення глобальної системної кризи. Наявність комплексу глобальних кризових явищ і відсутність ефективних інституціональних механізмів їх подолання у синергетичній єдності підсилюють дію одна одної, що поглиблює глобальну системну кризу. Її подолання залежить від ступеню консолідації міжнародного порядку, що має на меті вдосконалення механізмів глобального управління міжнародною системою. Основою консолідованого міжнародного порядку може стати реформована ООН з розширеними повноваженнями або інша глобальна міжнародна організація. Глобальна системна криза вимагає пошуку засобів і чинників, що сприятимуть стабілізації соціально-економічних і політичних відносин та переосмислення форм і механізмів ефективного глобального управління.
The article examines the problems and prospects of the consolidation of the international order. The thesis that the global systemic crisis is a counter phase or a crisis of consolidation of the international order, which must be overcome by the joint efforts of participants of international relations in order to maintain the stability of the international system and prevent its destruction, is justified. The sustainable development of the modern international system depends on the consolidation of participants in the international order and the deepening of constructive cooperation between its participants. The interconnectedness of numerous crises leads to the intensification of the global system crisis. Its presence is a logical result of the global development of the system of international relations. Among the main elements of the global system crisis one can distinguish the financial crisis, economic crisis, environmental crisis, demographic crisis, global governance crisis, security crisis, energy crisis, global climate crisis. The inability of participants of the international system to regulate global crisis is evidence of a global governance crisis. All these crises, as the most important elements of the global system crisis, shape its structure, reflect its essence and make it holistic. The combination of interdependent crises complicates the overcoming of the global system crisis and strengthens it. Therefore, the global governance crisis is both the cause and the consequence of the global system crisis, which in turn indicates the turbulent state of the international system, in which it is impossible to clearly determine its further development. It is proved that the inability of the participants of the international system to consolidate themselves in accordance with the scale of global political transformations is one of the reasons for the emergence and deepening of the global systemic crisis. The presence of a complex of global crisis phenomena and the lack of effective institutional mechanisms to overcome them in synergetic unity reinforce the effect of each other, which deepens the global systemic crisis. Overcoming it depends on the degree of consolidation of the international order, which aims to improve the mechanisms of global governance of the international system. The basis of a consolidated international order could be a reformed UN with expanded powers or another global international organization. The global systemic crisis requires the search for tools and factors that will help to stabilize socio-economic and political relations and to rethink the forms and mechanisms of effective global governance.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 14; 7-25
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Роль і місце опозиції в політичній системі Швейцарії
The Role and Place of the Opposition in the Political System of Switzerland
Autorzy:
Рудич, С.Ф.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676906.pdf
Data publikacji:
2022-10-27
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Швейцарська Конфедерація
політична система
опозиція
конкорданс
магічна формула
референдум
пряма демократія
народна ініціатива
консолідоване суспільство
Swiss Confederation
political system
opposition
concordance
magic formula
referendum
direct democracy
people’s initiative
consolidated society
Opis:
У статті розглядається роль та спосіб функціонування опозиції в політичній системі Швейцарської Конфедерації. Показано, що відсутність опозиції в політичному житті країни в традиційному розумінні пояснюється, у першу чергу, досягнутим між головними політичними силами згодою або конкордансом, оформленим офіційно у вигляді так званої “магічної формули”. Функціонуючий за цим принципом федеральний уряд у поєднанні з чітко відпрацьованим механізмомпрямої, а точніше сказати, напівпрямої референдумної демократії: з одного боку дозволяє ефективно реалізувати конституційне право громадян брати участь у політичному житті країни, а з іншого – уникати перманентних парламентських та урядових криз. У статті досить докладно описується політична система Конфедерації. Окрему увагу приділено Швейцарській народній партії, потужній політичній силі, яка протягом останніх десяти років стабільно досягала високих результатів на парламентських виборах та з повним правом вважати себе опозиційною. У цьому зв’язку автором ставиться питання щодо можливості використання існуючої нині в Швейцарії політичної системи, а, тим більше, способу функціонування опозиції, як моделі для інших країн? В публікації докладно розкрито, як діє на практиці інститут прямої демократії. Наголошується на тому, щонародна ініціатива та референдум дають громадянину можливість постійно впливати на конституційний процес у державі та виносити розроблені урядом проекти на суд народу. Часте звернення у такий спосіб до виборців примушує суспільство постійно перейматися актуальними політичними питаннями. При цьому, великі авторитетні партії користуються цим правом рідше, ніж дрібні суспільні організації або позапарламентські опозиційні групи. Крім того, швейцарцям вдається таким чином постійно тримати під контролем політичний курс уряду, і Федеральна рада згідно конституції країни має постійно радитись з народом, який свою думку щодо політичних пропозицій висловлює, опускаючи бюлетені до скриньок для голосування. При цьому підкреслюється, що головний виклик швейцарському федералізмові полягає не в мультикультуралізмі нації, який склався не в наслідок імміграції  громадян, як, наприклад, у в США, Канаді або Австралії, а навпаки, сягає своїм корінням у вікову історію спільнот, які споконвічно мешкали в Швейцарії. Коротко охарактеризовані відносини Швейцарії з Європейським Союзом протягом останнього двадцятиріччя. Характеризуючи українсько-швейцарські відносин, автор робить акцент на значенні, яке має Швейцарія для нашої держави, зокрема в контексті війни Росії проти України. Аналізуються переваги та недоліки прямої референдумної демократії. Робляться певні висновки щодо можливості використання швейцарського досвіду у політичному житті інших країн.
The article considers the role and the way of functioning of the opposition in the political system of the Swiss Confederation.It is shown that the absence of an opposition in the political life of the country in the traditional sense is explained by the agreement or concordance between the main political forces, drawn up officially in the form of the so-called “magic formula”. A federal government functioning according to this principle in combination with a well-developed mechanism of direct, or more precisely, semi-direct referendum democracy: on the one hand, it allows the effective implementation of the constitutional right of citizens to participate in the political life of the country, and on the other hand, it allows to avoid permanent parliamentary and governmental crises. Particular attention is paid to the Swiss People’s Party, a powerful political force that has consistently achieved high results in parliamentary elections over the past ten years and has every right to consider itself as opposition party. In this connection, the author raises the question of the possibility of using the political system existing today in Switzerland, and, even more so, the way the opposition functions, as a model for other countries? The publication reveals in detail how the institution of direct democracy works in practice. It is emphasized that the people’s initiative and the referendum give the citizen the opportunity to constantly influence the constitutional process in the state and bring projects developed by the government to the people’s court. Frequent appeals to voters in this way forces society to constantly worry about topical political issues. At the same time, large authoritative parties use this right less often than small social organizations or extra-parliamentary opposition groups. In addition, the Swiss manage in this way to constantly keep the political course of the government under control, and the Federal Council, according to the country’s constitution, must constantly consult with the people, who express their opinion on political proposals by dropping ballots into the voting baskets. At the same time, it is emphasized that the main challenge to Swiss federalism lies not in the multiculturalism of the nation, which did not develop as a result of the immigration of citizens, as, for example, in the USA, Canada or Australia, but on the contrary, has its roots in the age-old history of the communities that originally lived in Switzerland.  Switzerland’s relations with the European Union during the last twenty years are briefly described. Characterizing Ukrainian-Swiss relations, the author emphasizes the importance that Switzerland has for our country, particularly in the context of Russia’s war against Ukraine. The advantages and disadvantages of direct referendum democracy are analyzed. Certain conclusions are drawn regarding the possibility of using Swiss experience in the political life of other countries.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 19; 82-97
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
The Munich Crisis and Collapse of the Versailles System on the Eve of World War II
МЮНХЕНСЬКА КРИЗА І КРАХ ВЕРСАЛЬСЬКОЇ СИСТЕМИ НАПЕРЕДОДНІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Autorzy:
Pavlenko, V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894365.pdf
Data publikacji:
2019
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
the Versailles system, international relations, the Munich Agreement, appeasement policy, security, crisis occasions, dictatorial regime, Western democracies
Версальська система, міжнародні відносини, Мюнхенська угода, політика умиротворення, безпека, кризові явища, диктаторський режим, західні демократії
Opis:
У статті досліджується процес розвитку кризових явищ Версальської системи напередодні Другої світової війни. Особлива увага надається тому, як і за яких обставин йшла підготовка та підписання Мюнхенської угоди. Зазначається, що поява на авансцені європейської політики нацистської  Німеччини, без сумніву, стимулювало весь комплекс міждержавних протиріч. Це призвело до  зниження стабільності Версальської системи. Аналізуються прояви реакції великих держав на агресивну політику Берліна та наголошується на тому, що політика умиротворення була хибною і призвела до поглиблення кризи Версальської системи в кінці 30-х рр. ХХ ст.  В даному дослідженні робиться наголос на тому, що в результаті політики умиротворення кардинально змінюється баланс сил на континенті, а підписання Мюнхенської угоди у вересні 1938 р. стало вирішальним у розвитку кризи Версальської системи і поклало початок розпаду даної моделі міжнародних відносин.Констатовано, що західні демократії так і не зрозуміли суті диктаторських режимів, а таке нерозуміння призвело не тільки до руйнації міжнародної системи, але й до початку Другої світової війни.
The article examines the development of the crisis manifestations of the Versailles system on the eve of World War II. Special attention is paid to how and under what circumstances the preparation and signing of the Munich Agreement took place. It is noted that the emergence of Nazi Germany’s European politics at the forefront undoubtedly stimulated a whole range of interstate contradictions. This led to a decrease in the stability of the Versailles system. The manifestations of the reaction of the great powers to the aggressive policy of Berlin are analyzed and attention is focused on the fact that the policy of appeasement was erroneous and led to the aggravation of the Versailles system crisis in the late 30s XX century. This study emphasizes that as a result of the policy of appeasement, the balance of forces on the continent changes dramatically, and the signing of the Munich Agreement in September 1938 was decisive in the development of the Versailles system crisis and determined the beginning of the collapse of this model of international relations. It was stated that the Western democracies did not understand the essence of dictatorial regimes, and such a misunderstanding led not only to the collapse of the international system, but also to the beginning of the World War II
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2019, 7; 20-31
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Diplomatic Receptions and Dilemmas of the New Diplomacy during the Thirty Years War (1618-1648): the Institutional Discourse
ДИПЛОМАТИЧНІ РАУТИ Й ДИЛЕМИ НОВОЇ ДИПЛОМАТІЇ ПЕРІОДУ ТРИДЦЯТИЛІТНЬОЇ ВІЙНИ (1618-1648 рр.): ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ ДИСКУРС
Autorzy:
Tsivatyi, V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894381.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
foreign policy, diplomacy, institutionalization, the Thirty Years War, the Westphalian system of international relations, national sovereignty, security, Europe
зовнішня політика, дипломатія, інституціоналізація, Тридцятилітня війна, Вестфальська система міжнародних відносин, національний суверенітет, безпека, Європа
Opis:
У статті проаналізовано події та наслідки Тридцятилітньої війни (1618-1648 рр.) для нової європейської дипломатії та політико-інституціонального розвитку Європи. Увагу акцентовано на дипломатичному інструментарії, національній специфіці та особливостях переговорного процесу європейських держав під час та за результатами Тридцятилітньої війни. Підсумки  Вестфальського конгресу були важливим стимулом для подальшого європейського соціально-економічного, безпекового, політичного та дипломатичного розвитку. Практичні здобутки Вестфальського конгресу і досвід, набутий європейською дипломатією першої половини XVII ст., визначили майбутній інституціональний розвиток світової дипломатії та міжнародного права, що не втратив своєї актуальності до нині. У статті розглянуто події Тридцятилітньої війни 1618-1648 рр., боротьбу за національний суверенітет і утворення національних держав, підписання мирного договору, становлення нової постійної дипломатії та системи міжнародних відносин.
The article analyzes the events and consequences of the Thirty Years War (1618-1648) for new European diplomacy and political and institutional development of Europe. Attention is focused on thediplomatic tools, national specifics and features of the negotiation process of European states during and as a result of the Thirty Years War. The outcome of the Westphalian Congress was an importantstimulus for further European socio-economic, security, political and diplomatic development. The practical achievements of the Westphalian Congress and the experience acquired by Europeandiplomacy in the first half of the 17th century determined the future institutional development of world diplomacy and international law, which has not lost its relevance so far. The article describes theevents of the Thirty Years War of 1618-1648, the struggle for national sovereignty and the formation of national states, the signing of a peace treaty, the formation of a new permanent diplomacy and a system of international relations.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2018, 6; 53-65
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Азербайджанська Республіка: засади успішних трансформаційних перетворень
Azerbaijan Republic: Foundations of Successful Transformational Reformations
Autorzy:
Кудряченко, А.І.
Солошенко, В.В.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676683.pdf
Data publikacji:
2021-12-16
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Республіка Азербайджан
незалежність
трансформаційні перетворення
система реформ
консолідуюча стратегія
національна єдність
соціально-економічне зростання
територіальна цілісність
Republic of Azerbaijan
independence
transformational reformations
reform system
consolidation strategy
national unity
socio-economic growth
territorial integrity
Opis:
У статті ґрунтовно аналізується непроста тридцятирічна практика розвитку Азербайджанської Республіки у контексті розгляду засадничих складових, які уможливили подолання величезних кризових явищ та викликів, що ставили під питання саме існування держави у перші пострадянські роки, та виходу на траєкторію соціально-економічного розвитку і піднесення. Автори доводять, що саме зміцнення всіх державних інститутів, виважена консолідуюча стратегія азербайджаністики, уміло і швидко проведенні широкі економічні реформи, раціональні підходи щодо залучення прямих іноземних інвестицій і створення належного підприємницького клімату були і залишаються рушіями позитивних соціально-економічних перетворень. Припинення воєнного протистояння, відхід від настанов крайнього націоналізму, як і непопулярні інші заходи, які здійсненні за твердого керівництва Гейдара Алієва, були використанні для подолання сепаратизму і дезінтеграційних явищ, натомість час, кадрові та організаційні ресурси підпорядковувалися збереженню національної самобутності Азербайджану та зростанню суспільної свідомості його соціуму. Відновлення зростання економіки пострадянського Азербайджану нерозривно пов’язане з освоєнням нафтових ресурсів на шельфі Каспійського моря. Цьому сприяла стабільна внутрішня і зовнішня політика, конституційно-правові засади розвитку підприємництва, що дозволяють залучати прямі іноземні інвестиції на довготривалу перспективу. На сучасному етапі офіційний Баку сповідує стратегічні цілі щодо формування соціально-орієнтованої, диверсифікованої національної економіки, зміцнення її вільних ринкових відносин і здатності до саморозвитку в контексті тенденцій світового господарства. Цьому сприяють заходи по реалізації Довгострокової стратегії з управління нафтовими і газовими доходами та програми соціально-економічного розвитку регіонів Азербайджанської Республіки. Відтак національна консолідація, економічне зростання Азербайджану разом із розбудовою збройних сил стали дієвими чинниками відновлення територіальної цілісності і повернення непідконтрольних територій та їх сучасної відбудови.
The article deeply analyzes the difficult thirty-year practice of the development of the Republic of Azerbaijan in the context of considering the main components that made it possible to overcome the huge crisis phenomena and challenges that called into question the very existence of the state in the first post-Soviet years, and entering the trajectory of socio-economic development and recovery. The authors argue that it is the strengthening of all state institutions, a balanced consolidating strategy of Azerbaijan studies, skillfully and quickly carried out broad economic reforms, rational approaches to attracting foreign direct investment and creating an appropriate business climate that have been and remain the engines of positive socio-economic transformations. The end of the military confrontation, the departure from the attitudes of extreme nationalism, as well as a number of unpopular measures that were taken under the firm leadership of Heydar Aliyev, were used to overcome separatism and disintegration phenomena, at the same time, human and organizational resources were subordinated to the preservation of Azerbaijan’s national identity and growth public consciousness of its society. The recovery of economic growth in post-Soviet Azerbaijan is inextricably linked with the development of oil resources on the shelf of the Caspian Sea. This was facilitated by a stable domestic and foreign policy, constitutional and legal framework for the development of entrepreneurship, which allows attracting foreign direct investment in the long term. At the present stage, official Baku professes strategic goals for the formation of a socially-oriented, diversified national economy, strengthening its free market relations and the ability to self-development in the context of trends in the world economy. This is facilitated by measures to implement a long-term strategy for the management of oil and gas revenues and a program for the socio-economic development of the regions of the Republic of Azerbaijan. Consequently, the national consolidation, economic growth of Azerbaijan along with the development of the armed forces have become effective factors in the restoration of territorial integrity and the return of uncontrolled territories and their modern restoration.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 16; 155-174
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
On the History of Communication Development: the First Intercontinental Connection
ДО ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ КОМУНІКАЦІЙ: ПЕРШІ МІЖКОНТИНЕНТАЛЬНІ ЗВ’ЯЗКИ
Autorzy:
Zernetska, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894395.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
traditional and new (telegraph, telephone, radio) communications, World War I, tactical and strategic purposes, international relations’ system
традиційні та нові (телеграф, телефон, радіо) комунікації, Перша світова війна, стратегічні і тактичні міжнародно-політичні цілі, система міжнародних відносин
Opis:
Вперше в історичній та політичній науках системно досліджується початок електричного міжконтинентального зв’язку в історії розвитку комунікації, що охоплює період з середини ХІХ ст. до кінця Першої світової війни. Особлива увага приділяється використанню телеграфу Британською Імперією, котра була першою країною в світі, що проклала трансатлантичний та транстихоокеанський підводні телеграфні кабелі. США були другими у цьому змаганні. Це означало, що ці країни здолали останній бар’єр на шляху до створення світових комунікацій на початку ХХ ст. Розглядаються політичні, дипломатичні, економічні, комерційні аспекти цього домінування Британської Імперії та США до та під час Першої світової війни. Здійснюється комплексний аналіз застосування цих комунікацій (телеграф, телефон, радіо) країнами-учасниками цієї війни у стратегічних, тактичних і міжнародно-політичних цілях.
The first intercontinental links in the history of communication development that encompass the period between 1850’s and the end of World War I have been systematically detected for the first time in historical and political sciences. Special attention has been given to the global usage of telegraph by the British Empire which was the first country in the world to lay transatlantic and transpacific cables. The USA was the second in this competition. This means that these countries overcame the last barrier to world communications at the very beginning of the XXth century. Political, diplomatic, economic, commercial aspects of this dominance by the British Empire and the USA before and during World War I have been observed. A complex analysis of these communications usage (telegraph, telephone, radio) by the countries – main participants of this war for tactical, strategic, international and political purposes has been conducted.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2016, 1; 183-198
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
The Ukrainian Way from the Privatized Statehood to the Legal One
УКРАЇНСЬКИЙ ШЛЯХ: ВІД ДЕРЖАВНОСТІ ПРИВАТИЗОВАНОЇ – ДО ПРАВОВОЇ
Autorzy:
Tkachenko, V.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894269.pdf
Data publikacji:
2018
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Ukrainian experience, illegal statehood, rule of law, post-Soviet corrupt system, clancorporate relations, specialized anti-corruption institutions, judicial reform
український досвід, неправова державність, верховенство права, пострадянська корупційна система, кланово-корпоративні зв’язки, спеціалізовані антикорупційні інститути, судова реформа
Opis:
Стаття присвячена огляду та аналізу книги І. Клямкіна «Яка дорога веде до права?». Вона є щоденником, який вів автор у «Фейсбуці» у 2014-2017 рр., в центрі уваги якого – ключові подіїцих років в Україні та реакція на них російської влади та суспільства, а також їх відображення у політиці інших держав, насамперед США та ЄС. Розмірковуючи над цими подіями через їх бачення в елітарній та масовій свідомості, автор описує два різноспрямованих вектори – український та російський – пострадянської історичної еволюції в їх співвідношенні з ідеєю права. Україна переживає епоху змін. Це не означає, що процеси переходу – від державності приватизованої до державності правової – неодмінно закінчаться досягненням вихідних цілей в повному обсязі. Але, як вважає І. Клямкін, все, що відбувається в Україні, могло б становити інтерес для тих, хто бажає системних змін і в Росії.
The article is devoted to the review and analysis of I. Klyamkin’s book “Which way leads to the law?”. It’s a diary written by the author on Facebook in 2014-2017, focusing on the key events of these years in Ukraine and the reaction of Russian authorities and society to them, as well as their reflection in the policies of other states, primarily the United States and the EU. Reflecting on these events through their vision in elite and mass consciousness, the author describes two differently directed vectors – Ukrainian and Russian – of post-Soviet historical evolution in their relation to the idea of law. Ukraine is experiencing an era of change. This does not mean that the transition processes – from the privatized statehood to the legal one – will inevitably result in the achievement of the initial goals in full. But, according to I. Klyamkin, everything that happens in Ukraine could be of interest to those who want system changes in Russia.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2018, 5; 196-210
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
The Rethinking of Great Britain’s Role: From the World Empire to the Nation State
ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ РОЛІ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ: ВІД СВІТОВОЇ ІМПЕРІЇ ДО НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ
Autorzy:
Zernetska, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894333.pdf
Data publikacji:
2019
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Great Britain, British Empire, synchronic and diachronic approaches, four periods of the evolution of the British Empire, colonies, dominions, other territories under her auspice, national liberation moments, the Commonwealth, Brexit, global state
Велика Британія, Британська імперія, синхронний та діахронний підходи, чотири підходи в еволюції Британської імперії колоніальна система, Співдружність, Брекзіт, глобальна держава
Opis:
У статті констатується, що Велика Британія протягом багатьох століть була найбільшою імперією в світі. Завдяки синхронному та діахронному підходам виявлено подекуди часову симультанність розвитку Британської імперії у різних частинах світу, яка втім виступала у різних формах її правління (колонії, домініони, підмандатні території тощо), і у різному ставленні до них імперського Лондона. Вона пройшла еволюцію від Першої Британської імперії, яка розвивалася за рахунок торгівлі рабами, до Другої імперії, коли вона колонізувала одну з найбільших держав світу – Індію та інші країни Сходу, до третьої Британської імперії, коли її колонії поширилися на всі куточки Земної кулі. Нарешті, четверта Британська Імперія – це умовне позначення розпадуколоніальної системи. Показано, як визвольні рухи, починаючи з Індії і закінчуючи Африкою, підірвали колишню могутність Британської імперії, яка з низки окреслених у статті причин немогла її втримати. Утворення незалежної держави Велика Британія, вільної від колоній не призвело до втрати імперського духу, який виявляється в практичних справах – організації Британської співдружності націй (British Commonwealth of Nations), яка згодом була перейменована на Співдружність (Commonwealth), Брекзіт і таке інше. Зроблено висновок, що Велика Британія намагається посісти місце глобальної держави в світі.
In the article, it is stated that Great Britain had been the biggest empire in the world in the course of many centuries. Due to synchronic and diachronic approaches it was detected time simultaneousness of the British Empire’s development in the different parts of the world. Different forms of its ruling (colonies, dominions, other territories under her auspice) manifested this phenomenon.The British Empire went through evolution from the First British Empire which was developed on the count mostly of the trade of slaves and slavery as a whole to the Second British Empire when itcolonized one of the biggest states of the world India and some other countries of the East; to the Third British Empire where it colonized countries practically on all the continents of the world. TheForth British Empire signifies the stage of its decomposition and almost total down fall in the second half of the 20th century. It is shown how the national liberation moments starting in India and endingin Africa undermined the British Empire’s power, which couldn’t control the territories, no more. The foundation of the independent nation state of Great Britain free of colonies did not lead to lossof the imperial spirit of its establishment, which is manifested in its practical deeds – Organization of the British Commonwealth of Nations, which later on was called the Commonwealth, Brexit and so on.The conclusions are drawn that Great Britain makes certain efforts to become a global state again.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2019, 9; 129-145
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
SYSTEM CONFRONTATION OF THE GLOBAL POLES OF POWER AND FACTOR OF RE-ACTION OF HISTORICAL RESULTS OF THE SECOND WORLD WAR
Системне протистояння глобальних полюсів сили і фактор повторної дії історичних підсумків Другої світової війни
Autorzy:
Khyzhnyak, I.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894437.pdf
Data publikacji:
2016
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
“the Kremlin Subsystem”, a systemic segment, an effect of the World War II reversal historic aftermath, a systemic factor of reversely acted effect, a global pole, a settled zone of influence, a force potential, “a uni - multipolar system Russia”
системний сегмент, наслідкова палітра досвіду, системний фактор повторної дії, глобальний полюс сили, фіксована зона впливу, силовий потенціал, «півтораполярна система Росія»
Opis:
Розглядається нова конфігурація світопорядку, що виникла після відомих подій в Україні періоду Революції Гідності, і яка існує і сьогодні. Розкривається суперечлива сутність нової фази протистояння між трансатлантичною системною складовою (в особі країн ЄС, Північної Америки, країн Британської Співдружності) і, як доповнення Україною, з одного боку, а також Росією – з іншого. Визначається експансіоністський характер її анексії Криму, розв’язання війни на Донбасі і намагань перебрати на себе можливість стати одним з глобальних центрів сили. Аналізується ступінь системного впливу фактору повторної дії підсумків Другої світової війни на формування вже іншої, сучасної, ситуативної парадигми глобальної структури світополітичних відносин.
The publication contains the present day consideration of the new global world order general structure came up after well-known developments of the Dignity Revolution in Ukraine. There has been also revealed the controversial essence of the new phase of the international standoff between the systemic composing segment of the Transatlantic origin (EC states, the USA, British Common-wealth of Nations) and Ukraine in addition on the one hand, and Russia – on the other. It clearly shows the Russia’s policy of expansion: annexation of Crimea and unleashing war in Donbas region as well as to become one of the key centers of the world global poles of the superpowers arrangement. The degree of systemic impact on the present day historical  background’s  developments  as factors of reversely acted effect of overall  outcome after the World War II has been analyzed as well.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2016, 1; 123-130
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-15 z 15

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies