Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "відповідальність" wg kryterium: Temat


Wyświetlanie 1-5 z 5
Tytuł:
Does Putin have immunity from criminal liability before Ukrainian court?
Czy Putin posiada immunitet karny przed ukraińskim sądem?
Обладает ли Путин иммунитетом от уголовного преследования перед украинским судом?
Чи має Путін імунітет від кримінальної відповідальності перед українським судом?
Autorzy:
Navrotskyy, Vyacheslav
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/33511222.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:
кримінальна відповідальність
імунітет
керівник держави
агресія
уголовная ответственность
иммунитет
глава государства
агрессия
odpowiedzialność karna
immunitet
głowa państwa
agresja
criminal liability
immunity
head of state
aggression
Opis:
The question about criminal liability for waging this cruel war has been actualized since the beginning of the Russian-Ukrainian war in 2014, and especially since the large-scale Russian invasion of Ukraine in 2022. It is commonly recognized that such acts are crimes according to international criminal law and that liability must come under international judiciary bodies. By the same token, Ukrainian national legislation also provides for liability for those acts. At the same time, there are attempts to prove the fact that Putin and othersenior officials are not liable under Ukrainian criminal law since allegedly they have functional immunity and ordinary perpetrators of the aggression are not personally liable under Ukrainian law due to the so-called functional immunity. The publication aims to prove the wrongfulness of the statement that the abovementioned immunity status prevents criminal prosecution in Ukraine, as in the state against which the aggression was committed. The arguments of “immunity theory” supporters are analyzed and counter-arguments are presented that such immunity is not valid in Ukraine and does not prevent prosecution under Ukrainian law. It is concluded that, regarding the aggressive war in Ukraine, the functional immunity of senior officials of the Russian Federation does not have any moral, social or legal grounds and the individuals who allegedly have such immunities are criminally liable not only under international criminal law but also Ukrainian law as well.
Питання кримінальної відповідальності за розв’язання та ведення агресивної війни актуальне від початку російсько-української війни у 2014 році, а, особливо, від 2022 році, коли відбулося повномасштабне вторгнення в Україну. Відповідно до міжнародного кримінального права такі діяння є міжнародними злочинами та підлягають юрисдикції міжнародних судових органів. Українське законодавство також передбачає кримінальну відповідальність за вказані діяння. Водночас є спроби довести, що Путін та інші вищі керівники російської федерації не підлягають кримінальній відповідальності за українським кримінальним правом, оскільки ніби-то наділені функціональним імунітетом. Метою цієї публікації є доведення помилковості тези про те, що вказаний імунітет перешкоджає притягненню до кримінальної відповідальності в Україні як державі, проти якої вчинена агресія. Розглянуті доводи прихильників «теорії імунітету» та наведені аргументи щодо того, що він не діє в Україні щодо вищих керівників держави-агресора та не перешкоджає притягненню їх до відповідальності за українським кримінальним правом. Зроблений висновок, що щодо агресивної війни в Україні функціональний імунітет вищих керівників російської федерації не має моральних, соціальних та юридичних підстав, а вказані особи підлягають кримінальній відповідальності не лише за міжнародним кримінальним правом, але й за правом України.
Вопрос об уголовной ответственности за ведение непрекращающегося жестокого конфликта актуален с начала российско-украинской войны, начавшейся в 2014 году, и особенно после полномасштабного вторжения в Украину в 2022 году. Согласно международному уголовному праву, такие действия являются преступлениями по международному праву и подпадают под юрисдикцию международных судебных органов. Внутреннее законодательство Украины также предусматривает уголовную ответственность за указанные деяния. В то же время предпринимаются попытки доказать, что Путин и другие высшие должностные лица не подпадают под юрисдикцию украинских судов в силу украинского уголовного законодательства, поскольку якобы обладают функциональным иммунитетом, а рядовые участники вооруженной агрессии также не несут персональной ответственности в силу украинского законодательства, поскольку обладают функциональным иммунитетом. Цель статьи – доказать ошибочность утверждения о том, что вышеуказанные иммунитеты не позволяют привлекать таких лиц к уголовной ответственности в судах Украины – государства, против которого была совершена вооруженная агрессия. Были проанализированы аргументы сторонников «теории иммунитета» и приведены аргументы в пользу того, что указанные категории лиц не обладают иммунитетом на территории Украины, а значит, их можно привлечь к ответственности в силу законодательства Украины. Сделан вывод о том, что применительно к вооруженной агрессии против Украины функциональный иммунитет высших должностных лиц Российской Федерации не имеет моральных, общественных и правовых оснований, а названные лица, якобы обладающие таким иммунитетом, несут уголовную ответственность не только в силу международного уголовного права, но и по украинскому законодательству.
Kwestia odpowiedzialności karnej za prowadzenie trwającego, okrutnego konfliktu jest aktualna od początku wojny rosyjsko-ukraińskiej rozpoczętej w 2014 r., a zwłaszcza od 2022 r., czyli od inwazji na Ukrainę na pełną skalę. Zgodnie z międzynarodowym prawem karnym takie czyny stanowią zbrodnie prawa międzynarodowego i podlegają jurysdykcji międzynarodowych organów sądowych. Ukraińskie ustawodawstwo krajowe również przewiduje odpowiedzialność karną za rzeczone czyny. Jednocześnie podejmowane są próby udowodnienia, że Putin i inni wysocy urzędnicy nie podlegają orzecznictwu sądów ukraińskich na mocy ukraińskiego prawa karnego, ponieważ rzekomo posiadają immunitet funkcjonalny, a zwykli uczestnicy agresji zbrojnej również nie ponoszą osobistej odpowiedzialności na mocy prawa ukraińskiego z powodu posiadania immunitetu funkcjonalnego. Celem publikacji jest udowodnienie niesłuszności twierdzenia, że wyżej wymienione immunitety uniemożliwiają pociągnięcie takich osób do odpowiedzialności karnej przez sądy w Ukrainie, czyli państwie, przeciwko któremu rozpoczęto agresję zbrojną. Przeanalizowano zarówno argumenty zwolenników „teorii immunitetu”, jak i przedstawiono argumenty przemawiające za tym, że wskazane kategorie osób nie posiadają immunitetu na terytorium Ukrainy, a zatem możliwe jest ich ściganie na mocy prawa ukraińskiego. Stwierdzono, że w odniesieniu do agresji zbrojnej przeciwko Ukrainie immunitet funkcjonalny wyższych urzędników Federacji Rosyjskiej nie ma żadnych podstaw moralnych, społecznych i prawnych, a wymienione osoby, które rzekomo posiadają taki immunitet, ponoszą odpowiedzialność karną nie tylko na mocy międzynaro-dowego prawa karnego, lecz także prawa ukraińskiego.
Źródło:
Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 117-133
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:
Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Dopuszczalność stosowania podstępu przez rzecznika dyscyplinarnego podczas przesłuchania obwinionego w postępowaniu dyscyplinarnym policjantów
The admissibility of the use of deception by the disciplinary ombudsman during the interrogation of the accused in the disciplinary proceedings of police officers
Допустимость использования дисциплинарным уполномоченным уловки в ходе допроса обвиняемого в дисциплинарном производстве в отношении сотрудников полиции
Допустимість застосування підступу дисциплінарним речником під часдопиту обвинувачених у дисциплінарному провадженні поліцейських
Autorzy:
Jasińska, Marta
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/33533862.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:
podstęp
odpowiednie stosowanie
postępowanie karne
odpowiedzialność dyscyplinarna
deception
appropriate application
criminal proceedings
disciplinary responsibility
уловка
надлежащее применение
уголовное разбирательство
дисциплинарная ответственность
підступ
відповідне використання
кримінальне провадження
дисциплінарна відповідальність
Opis:
Przedmiotem artykułu jest przedstawienie zagadnienia możliwości zastosowania podstępu podczas przesłuchania policjanta przez rzecznika dyscyplinarnego w ramach prowadzonego postępowania dyscyplinarnego. Kwestia odpowiedzialności dyscyplinarnej policjantów nie budzi wątpliwości, gdyż Policja jako zawód zaufania publicznego musi spełniać wyższe standardy moralne. Dlatego też występowanie tego rodzaju odpowiedzialności jest zasadne. Należy jednak pamiętać, że prowadzenie postępowania dyscyplinarnego nie może być dowolne, musi podlegać gwarancjom konstytucyjnym. Pierwszą kwestią, która została zbadana, jest możliwość odpowiedniego zastosowania przepisów Kodeksu postępowania karnego dotyczących warunków przesłuchania obwinionego, jako że ustawa resortowa w tym zakresie milczy, a odesłanie w niej zawarte do przepisów K.p.k. jest ograniczone i nie zawiera uregulowań w tym zakresie. Posłużono się metodą dogmatyczno-prawną, która doprowadziła do sformułowania wniosku, że na zasadach analogii legis dopuszczalne jest odpowiednie stosowanie przepisów o przesłuchaniu obwinionego z K.p.k. do postępowania dyscyplinarnego policjantów, a co za tym idzie, zdaniem autorki, możliwe jest stosowanie podstępu w sposób limitacyjny, uzależniony od indywidualnej sprawy.
The subject of this article revolves around the issue of the admissibility of the use of deception during the interrogation of a police officer by a disciplinary ombudsman in the course of disciplinary proceedings. The issue of the disciplinary responsibility of police officers is not in question, as the police – as a profession of public trust – must meet higher moral standards. Therefore, the existence of this type of accountability is justified. Nevertheless, it is important to remember that the conduct of disciplinary proceedings cannot occur on a discretionary basis and must be subject to constitutional guarantees. The first aspect examined was the possibility of the application of appropriate provisions of the Code of Criminal Procedure, which relate to the conditions of interrogation of the accused, as the ministerial act does not provide any information in this respect and the reference to the provisions of the aforementioned Code is limited and does not contain any regulations in this respect. The use of a dogmatic-legal method led to the conclusion that based on the principles of the legis analogy, it is permissible to appropriately apply the provisions on the interrogation of the accused contained in the Code of Criminal Procedure during the disciplinary proceedings of police officers. According to the author, it is consequently possible to apply deception in a limiting manner, depending on the individual case.
Предметом настоящей статьи является изложение вопроса о возможности использования уловки в ходе допроса сотрудника полиции дисциплинарным уполномоченным в рамках дисциплинарного производства. Вопрос о дисциплинарной ответственности в данном случае не вызывает сомнений, поскольку сотрудники полиции, как представители профессии общественного доверия, должны соответствовать более высоким моральным стандартам. Поэтому существование данного вида ответственности является законным. Однако следует помнить, что ведение дисциплинарного производства не может быть произвольным и должно подчиняться конституционным гарантиям. Первый вопрос, который был рассмотрен – это возможность надлежащего применения положений Уголовно-процессуального кодекса об условиях допроса обвиняемого, поскольку ведомственный закон в этом отношении ничего не говорит, а содержащаяся в нем ссылка на положения Уголовно-процессуального кодекса ограничена и не содержит норм относительно этой области. В статье использован догматико-правовой метод, который позволил сформулировать вывод о том, что согласно принципам аналогии legis допустимо надлежащее применение положений о допросе обвиняемого из Уголовно-процессуального кодекса также к дисциплинарным производствам в отношении сотрудников полиции, и поэтому, по мнению автора, можно применять уловку в ограничительном порядке, в зависимости от конкретного случая.
Предметом статті є представлення питання про можливість застосування підступу під час допиту поліцейського дисциплінарним речником у рамках дисциплінарного провадження. Питання дисциплінарної відповідальності поліцейських не викликає жодних сумнівів, адже Поліція, як професія, яка користується суспільною довірою, має відповідати вищим моральним стандартам. Тому наявність такого виду відповідальності є виправданою. Проте слід пам’ятати, що здійснення дисциплінарного провадження не може бути свавільним і відбуватися з урахуванням конституційних гарантій. Перше питання, яке розглядалося, це можливість належного застосування положень Кримінально-процесуального кодексу щодо умов допиту обвинувачених, оскільки відомчий акт про це нічого не говорить, а посилання в ньому на положення Кримінально-процесуального кодексу є обмеженим і нерегульованим у цьому відношенні. Використано догматично-правовий метод, який допоміг сформулювати висновок про допустимість на підставі законодавчої аналогії належного застосування положень КПК про допит обвинуваченого до дисциплінарного провадження поліцейських, і, таким чином, на думку автора, можна обмежено використовувати підступ, залежно від конкретної справию.
Źródło:
Studia Prawnicze KUL; 2023, 2; 27-42
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:
Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Some legal aspects of Russian policy towards neighbouring countries
Wybrane aspekty prawne rosyjskiej polityki wobec państw sąsiednich
Отдельные правовые аспекты политики России в отношении соседних государств
Окремі правові аспекти російської політики щодо сусідніх держав
Autorzy:
Goradze, George
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/33510541.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:
Росія
нацизм
геноцид
етнічні чистки
кримінальна відповідальність
Україна
Грузія
Абхазія
Південна Осетія
Россия
этнические чистки
ответственность
Украина
Грузия
Абхазия
Южная Осетия
Rosja
nazim
ludobójstwo
czystki etniczne
odpowiedzialność
Ukraina
Gruzja
Abchazja
Osetia Południowa
Russia
Nazi
ethnic cleansing
responsibility
Ukraine
Georgia
Abkhazia
South Ossetia
Opis:
Russia’s policy towards neighbouring countries and nations has always been dictated by imperialist and expansionist goals. To achieve them, Russia used brutal methods, including direct military aggression, inciting ethnic conflicts, genocide and ethnic cleansing. There are many examples of this in history in the form of the genocide of the Caucasian nations in the 19th century, the Holodomor against Ukrainian people, Soviet repressions, the ethnic cleansing of Georgians in the Abkhazia and Tskhinvali region at the end of the 20th and the beginning of the 21st century, and others. Nevertheless, Russia has not been held accountable for its actions. The war against Ukraine, which started in February 2022, dispelled all illusions of the democratic world towards Russia. Today, the democratic world is united, and the primary basis of this unity is the values, which it must bear responsibility for protecting. For this purpose, all international legal levers and institutions should be used. Russia’s leadership must be brought to justice, and the country must be held financially accountable. The only way for peace between Russia and the world is the democratisation of Russia, which is only possible through international legal coercion, as happened in the case of Nazi Germany. This article is an attempt to present the specific facts of Russia’s aggressive and imperialist policy towards neighbouring countries, especially towards Georgia, the specific legal levers for combating this policy, and future perspectives.
Політика Росії щодо сусідніх держав і народів завжди була продиктована імперіалістичними та експансіоністськими цілями. Для досягнення цих цілей Росія використовувала жорстокі методи, включаючи пряму збройну агресію, розпалювання міжнаціональних конфліктів, геноцид та етнічні чистки. Існує багато прикладів з історії, таких як геноцид кавказьких народів у 19-му столітті, Голодомор в Україні, радянські репресії та етнічні чистки грузинів в Абхазії та Цхінвальському регіоні наприкінці 20-го та на початку 21-го століть. Росія ніколи не була притягнута до відповідальності за свої дії. Війна проти України, що розпочалася в лютому 2022 року, зруйнувала будь-які ілюзії демократичного світу щодо Росії. Сьогодні демократичний світ єдиний, і головною основою цієї єдності є цінності, за захист яких він має взяти на себе відповідальність. Для цього мають бути задіяні всі міжнародні інституції та правові інструменти. Винні керівники Росії мають бути притягнуті до відповідальності, а держава – нести фінансову відповідальність. Єдиний спосіб досягти миру в Росії та світі – це демократизація Росії, яка можлива лише через міжнародно-правовий примус, як це було у випадку з нацистською Німеччиною. Ця стаття є спробою представити окремі факти агресивної та імперіалістичної політики Росії по відношенню до сусідніх країн, особливо до Грузії, та конкретні правові інструменти боротьби з цією політикою, а також перспективи на майбутнє.
Политика России в отношении соседних государств и народов всегда диктовалась империалистическими и экспансионистскими целями. Для достижения этих целей Россия использовала жестокие методы, в том числе прибегала к прямой вооруженной агрессии, разжиганию межнациональных конфликтов, геноциду и этническим чисткам. Примеров тому из истории много: геноцид кавказских народов в XIX веке, Голодомор на Украине, советские репрессии, этнические чистки грузин в Абхазии и Цхинвальском регионе в конце XX – начале XXI века. Россия никогда не была привлечена к ответственности за свои действия. Война против Украины, начавшаяся в феврале 2022 года, разрушила все иллюзии демократического мира в отношении России. Сегодня демократический мир объединен, и главной основой этого единства являются ценности, за защиту которых он должен взять на себя ответственность. Для этого должны быть задействованы все международные институты и правовые инструменты. Виновные руководители России должны быть привлечены к ответственности, а государство – нести финансовую ответственность. Единственным путем достижения мира в России и во всем мире является демократизация России, которая возможна только путем международного правового принуждения, как это было в случае с нацистской Германией. Данная статья является попыткой представить отдельные факты агрессивной и империалистической политики России в отношении соседних стран, особенно Грузии, и конкретные правовые инструменты противодействия этой политике, а также перспективы на будущее.
Polityka Rosji wobec sąsiednich państw i narodów zawsze była podyktowana imperialistycznymi i ekspansjonistycznymi celami. Aby osiągnąć te cele, Rosja stosowała brutalne metody, w tym uciekała się do bezpośredniej agresji zbrojnej, podżegania do konfliktów etnicznych, ludobójstwa i czystek etnicznych. Jest na to wiele przykładów z historii, takich jak ludobójstwo narodów kaukaskich w XIX w., Holodomor na Ukrainie, represje sowieckie, czystki etniczne Gruzinów w Abchazji i regionie Cchinwali pod koniec XX i na początku XXI w. Rosja nigdy nie została pociągnięta do odpowiedzialności za swoje działania. Wojna przeciwko Ukrainie, która rozpoczęła się w lutym 2022 r., rozwiała wszelkie złudzenia demokratycznego świata wobec Rosji. Dziś demokratyczny świat jest zjednoczony, a główną podstawą tej jedności są wartości, za których ochronę musi wziąć odpowiedzialność. W tym celu należy wykorzystać wszystkie międzynarodowe instytucje i instrumenty prawne. Winni przywódcy Rosji muszą zostać postawieni przed sądem, a państwo musi zostać pociągnięte do odpowiedzialności finansowej. Jedynym sposobem na osiągnięcie pokoju w Rosji i na świecie jest demokratyzacja Rosji, która jest możliwa tylko za sprawą międzynarodowego przymusu prawnego, tak jak to miało miejsce w przypadku nazistowskich Niemiec. Artykuł jest próbą przedstawienia poszczególnych faktów agresywnej i imperialistycznej polityki Rosji wobec państw sąsiednich, zwłaszcza wobec Gruzji, oraz konkretnych instrumentów prawnych służących zwalczaniu tej polityki, jak również perspektyw na przyszłość.
Źródło:
Studia Prawnicze KUL; 2023, 4; 49-65
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:
Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Legal model of the enforcement of budgetary discipline in Poland
Model prawny odpowiedzialności za naruszenie dyscypliny finansów publicznych w Polsce
Правовая модель ответственности за нарушение дисциплины публичных финансов в Польше
Правова модель відповідальності за порушення дисципліни публічних фінансів у Польщі
Autorzy:
Pest, Przemysław
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/33518103.pdf
Data publikacji:
2024
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:
бюджетне право
бюджетна дисципліна
відповідальність за порушення дисципліни публічних фінансів
правова модель
бюджетное право
бюджетная дисциплина
тветственность за нарушение дисциплины публичных финансов
правовая модель
prawo budżetowe
dyscyplina budżetowa
odpowiedzialność za naruszenie dyscypliny finansów publicznych
model prawny
budgetary law
budgetary discipline
enforcement of budgetary discipline
legal model
Opis:
Artykuł ma charakter poglądowy. Jego podstawowym celem jest przedstawienie modelu prawnego odpowiedzialności za naruszenie dyscypliny finansów publicznych w Polsce, na który to model składają się: zakres podmiotowy i przedmiotowy odpowiedzialności, zasady odpowiedzialności, sankcje prawne oraz procedura postępowania w sprawach o naruszenie dyscypliny finansów publicznych. Dodatkowym celem niniejszego tekstu jest zaprezentowanie naukowcom spoza Polski najważniejszej polskiej literatury naukowej dotyczącej odpowiedzialności za naruszenie dyscypliny finansów publicznych.
Стаття має ілюстративний характер. Її основна мета – представити правову модель відповідальності за порушення дисципліни публічних фінансів у Польщі, яка складається з: суб’єктного та об’єктного складу відповідальності, принципів відповідальності, правових санкцій та процедури у справах про порушення дисципліни публічних фінансів. Додатковою метою цього тексту є ознайомлення непольських дослідників з найважливішою польською науковою літературою з питань відповідальності за порушення дисципліни публічних фінансів.
Статья носит ознакомительный характер. Ее основная цель – представить правовую модель ответственности за нарушение дисциплины публичных финансов в Польше, которая состоит из: субъектного и объектного состава ответственности, принципов ответственности, правовых санкций, а также процедуры в делах о нарушении дисциплины публичных финансов. Дополнительной целью данного текста является представление иностранным исследователям наиболее важной польской научной литературы по вопросам ответственности за нарушение дисциплины публичных финансов.
This article is an overview of the legal model of the enforcement of budgetary discipline in Poland. Its primary aim is to describe the legal model consisting of the scope of subjective and objective liability for violating the budgetary discipline, principles of enforcement of budgetary discipline, penalties for budgetary discipline violations and proceedings in budgetary discipline enforcement cases. An additional aim of the article is to present foreign scholars with an overview of the most important Polish scientific literature on the topic of budgetary discipline enforcement in Poland.
Źródło:
Studia Prawnicze KUL; 2024, 1; 87-101
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:
Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Brak winy członka zarządu w niezgłoszeniu wniosku o ogłoszenie upadłości we właściwym czasie a test adekwatności – glosa do wyroku Naczelnego Sądu Administracyjnego z dnia 26 maja 2017 r., I FSK 1660/15
Отсутствие вины члена правления в несвоевременной подаче заявления об объявлении банкротства а тест на адекватность – комментарий к постановлению Высшего административного суда от 26 мая 2017 года, I FSK 1660/15
Немає провини члена правління в неподанні заяви за своєчасне визнання банкрутом та перевірку адекватності – науковий коментар до постанови Вищого адміністративного суду від 26 травня 2017 p., І FSK 1660/15
The premise of no fault in failing to file a petition in bankruptcy of the company in due time in the context of the adequacy test – gloss to the judgment of the Supreme Administrative Court of 26 May 2017, I FSK 1660/15
Autorzy:
Olesiak, Jarosław
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2090174.pdf
Data publikacji:
2022-06-09
Wydawca:
Katolicki Uniwersytet Lubelski Jana Pawła II
Tematy:
відповідальність члена правління
підстава виключення
відсутність вини у неподанні заяви про банкрутство
несвоєчасне подання заяви про банкрутство
ответственность члена правления
оправдательная предпосылка
отсутствие вины в неподаче заявления об объявлении банкротства
несвоевременная подача заявления об объявлении бан- кротства
odpowiedzialność członka zarządu
przesłanka zwalniająca
brak winy w niezgłoszeniu wniosku o ogłoszenie upadłości
spóźniony wniosek o ogłoszenie upadłości
liability of a member of the management board
failure to file the petition in bankruptcy without fault
release from liability
delayed petition in bankruptcy
Opis:
Glosa poświęcona jest zagadnieniom zakresu zastosowania przesłanki braku winy członka zarządu spółki kapitałowej w niezgłoszeniu wniosku o ogłoszenie upadłości w kontekście jego odpowiedzialności za zaległości podatkowe spółki. Przesłanka ta jest w orzecznictwie zawężana tylko do tych przypadków, w których członek zarządu w ogóle nie zgłosił wniosku. Tymczasem wykluczenie skuteczności powoływania się na brak winy także wtedy, gdy wniosek został złożony po upływie terminu właściwego, stanowi w istocie zagrożenie dla bezpieczeństwa obrotu i może wywoływać konsekwencje niedostrzeżone w glosowanym wyroku.
У науковому коментарі розглядаються питання сфери застосування умови про відсутність вини члена правління товариства капіталу в неподанні заяви про банкрутство в контексті його відповідальності за податкову заборгованість товариства. У юриспруденції це положення звужується лише до тих випадків, коли член правління взагалі не подав заяву. Водночас, виключення ефективності опори на відсутність вини, навіть якщо заява була подана після закінчення відповідного строку, фактично становить загрозу безпеці торгівлі та може призвести до наслідків, не помічених у переглянутому рішенні.
Комментарий посвящен вопросам сферы применения предпосылки об отсутствии вины члена правления общества в том, что он не подал заявления об объявлении банкротства в контексте его от- ветственности за налоговую задолженность компании. В судебной практике это условие сужается только до тех случаев, когда член совета вообще не подавал заявления. Между тем, исключение эффективно- сти ссылки на отсутствие вины также в случае, если заявление было подано после установленного срока, представляет собой угрозу безопасности оборота и может иметь последствия, которые не были замечены в комментируемом решении.
The gloss refers to the issues of the scope of application of the provisions that a management board member is not liable for failing to file a bankruptcy petition on time in the context of his liability for the company’s tax arrears. Under Article 116 §1 (1) (b) of the Tax Ordinance, the premise excluding liability of the management board members is limited in the jurisprudence only to those cases in which a management board member did not submit an application at all. Meanwhile, in the light of the results of the literal interpretation and of the teleological interpretation, depriving a management board member of the possibility of invoking no guilt even when the application was submitted after the expiry of the proper period must raise objections. Adopting such a narrow approach poses a threat to the safety of trading and may result in consequences that are not noticed in the commented judgment.  
Źródło:
Studia Prawnicze KUL; 2022, 2; 259-268
1897-7146
2719-4264
Pojawia się w:
Studia Prawnicze KUL
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-5 z 5

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies