Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "Subjects" wg kryterium: Temat


Wyświetlanie 1-4 z 4
Tytuł:
The Legislative Regulation of Ensuring the Right to Peaceful Assemblies
Autorzy:
Kobrusieva, Yevheniia
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1931510.pdf
Data publikacji:
2020-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
peaceful assemblies
international standards
subjects of ensuring the right to peaceful assembly
civil society
Opis:
The scientific article is devoted to the study of the content of the legal provision of the constitutional right to peaceful assemblies in Ukraine as a means of ensuring the observance of citizens’ rights. Types of liability for violation of the order of organization and holding of meetings and rallies are considered. The study emphasizes the importance of enforcement of court decisions that have entered into force. The changes taking place in Ukrainian society arouse high activity and the desire of people to take a direct part in solving problems that concern their common interests, including the use of the right to peaceful assembly. However, despite the importance of this type of political rights, the constitutional provisions on freedom of assembly, assembly, street demonstrations and demonstrations, which are still not properly specified in the current legislation, are often limited or even violated. Based on the international experience of regulating the right to peaceful assembly, ways to increase the effectiveness of the mechanism of administrative and legal support of the right to peaceful assembly are proposed, which are to create a domestic mechanism to monitor compliance with international standards of human rights and freedoms. human being, if this or that problem is not solved at the national level. It is proved that even a rather small range of current norms enshrined in legislative acts of various levels, which guarantee the right to peaceful assembly, often show some inconsistency in the content of the outlined rights, especially from the standpoint of the right to freedom of peaceful assembly. the subject is called a citizen, and civil law - an individual. The necessity of introduction of international standards of ensuring the right to peaceful assembly, first of all the standards of the European community, which is connected with the European integration aspirations of Ukraine, is proved. After all, the implementation of European standards and their observance by the subjects of public administration is one of the preconditions for Ukraine’s integration into the European legal space. Since the right to freedom of peaceful assembly cannot be exercised in the absence of corresponding responsibilities imposed on the state by its authorized bodies, the analysis of the Constitution and laws of Ukraine allowed to separate such bodies into the category of subjects of power to ensure the right to peaceful assembly. In order to improve the situation in the studied area, it is advisable to review the current legislation, which ensures the implementation of court decisions, to continue reforming public authorities for the effective operation of the judiciary and the protection of citizens’ rights.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2020, 4(28); 7-16
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Суб’єкти муніципально-правової політики як різновиду правової політики держави
Subjects of Municipal Legal Policy as a Type of Legal Policy of the State
Autorzy:
Marchenko, Volodymyr
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2120249.pdf
Data publikacji:
2022-09-30
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
Subjects
legal policy
municipal legal policy
state structures
local self-government
local community
authorities
non-state structures
Суб’єкти
правова політика
муніципально-правова політика
державні структури
недержавні структури
місцеве самоврядування
місцева громада
органи влади
Opis:
The article is devoted to the study of the issue of subjects of municipal legal policy. The author made a thorough analysis of approaches to the definition of legal policy, municipal legal policy and gives his own vision on this issue, based on scientific literature and the provisions of Ukrainian and foreign legislation. The article considers two approaches (activity and institutional) to the understanding of the concept of «legal policy» in the scientific literature and analyzes the approaches to the definition of «legal policy». Thus, the paper presents the scientific developments of the representatives of the activity approach, in which the main subject of legal policy is the state bodies, it is concluded that such an approach narrows the understanding of the subjects of legal policy. The opinions of the representatives of the institutional approach are studied and it is noted that their understanding of legal policy without the allocation of subjects is quite controversial. The paper singles out the scientific approach, according to which the subjects are understood as state and municipal bodies, it is said that such an approach also narrows the understanding of the subjects. The author concludes that the subjects of legal policy can include government agencies and non-governmental organizations (political parties, NGOs, citizens, the scientific community). Regarding the definition of subjects of municipal legal policy, the author analyzes the approach to which the subjects are public authorities, local governments and the local community. It is noted that this definition of subjects in terms of separate allocation of the local community is fully consistent with the provisions of Art. 140 of the Constitution of Ukraine. The approach to the selection of subjects of municipal legal policy, according to which the subject is local government, is studied. The author believes that this position should be criticized because the municipal legal policy is formed and implemented not only at the local but also at the national level. The results of the study conclude that the allocation of state and non-state structures as subjects is the most balanced position in the scientific literature. The author concludes that the subjects of municipal legal policy should be understood as state and non-state (political parties, public organizations, etc.) structures, as well as individual citizens, scientists. The separation of state and non-state structures as groups of subjects of municipal legal policy is substantiated, as well as their division into a number of smaller subgroups.
Стаття присвячена дослідженню питання суб’єктів муніципально-правової політики. На основі наукових досліджень та положень вітчизняного та зарубіжного законодавства автором здійснено ґрунтовний аналіз підходів до визначення суб’єктів правової політики, муніципально-правової політики та наведено власне бачення з цього питання. У статті розглядається два підходи (діяльнісний та інституційний) до розуміння поняття «правова політика» у науковій літературі та на основі проведеного розподілу аналізуються підходи до визначення суб’єктів правової політики. Так, у роботі наведено наукові розробки представників діяльнісного підходу, у яких основним суб’єктом правової політики вважаються органи держави, висновується, що такий підхід звужує розуміння суб’єктів правової політики. Досліджуються думки представників інституційного підходу та зазначається, що їх розуміння правової політики без виділення суб’єктів є досить спірним. У роботі окремо виділено науковий підхід, за яким під суб’єктами розуміються державні та муніципальні органи, сказано, що такий підхід звужує розуміння суб’єктів. На підставі проведеного аналізу автор робить висновок, що до суб’єктів правової політики можна віднести органи держави та недержавні утворення (політичні партії, громадські організації, громадяни, наукове співтовариство). Звертаючись до визначення суб’єктів муніципально-правової політики автор аналізує підхід, за яким суб’єктами є органи державної влади, місцевого самоврядування та місцева громада (власне населення). Зазначається, що таке визначення суб’єктів в аспекті окремого виділення місцевої громади повністю відповідає положенням ст. 140 Конституції України. Досліджується підхід до виділення суб’єктів муніципально-правової політики, за яким суб’єктом є органи місцевого самоврядування. Автор вважає, що до такої позиції слід ставитися критично через те, що муніципально-правова політика формується та реалізується не лише на місцевому, а й на загальнодержавному рівні. За результатами проведеного дослідження висновується, що виділення державних та недержавних структур як суб’єктів є найбільш виваженою позицією у науковій літературі. На підставі проведеного аналізу наукової літератури та законодавчих актів автор доходить висновків, що під суб’єктами муніципально-правової політики необхідно розуміти державні і недержавні (політичні партії, громадські організації тощо) структури, а також окремих громадян, учених. Обґрунтовується виділення державних та недержавних структур як окремих груп суб’єктів муніципально-правової політики, а також їх поділ на низку менших підгруп.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 3(35); 122-135
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Альтернативні способи вирішення митних спорів
Alternative Ways to Resolve Customs Disputes
Autorzy:
Оніщик, Юрій
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2163428.pdf
Data publikacji:
2022-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
customs disputes
subjects of customs relations
alternative
administrative proceedings
dispute resolution with the participation of a judge
conciliation of the parties
митні спори
суб’єкти митних правовідносин
альтернатива
адміністративне судочинство
врегулювання спору за участю судді
примирення сторін
Opis:
The article is devoted to clarifying the nature and features of legally established alternative ways of resolving customs disputes in Ukraine. The spheres of application of alternative ways of resolving legal disputes are established. It is emphasized that alternative ways of resolving legal disputes can be used in both private and public spheres. Alternative ways of resolving customs disputes in court are identified: dispute resolution with the participation of a judge and conciliation of the parties. The specifics of these methods of resolving customs disputes are described. Attention is drawn to the fact that among scholars there is no single approach to understanding the nature and legal nature of the institution of dispute resolution with the participation of a judge. It is concluded that dispute resolution with the participation of a judge is an independent way of resolving customs disputes, which is coordinated directly by the judge. It is pointed out that the application of the institute of dispute resolution with the participation of a judge in customs disputes is limited, namely: in cases at the request of customs authorities in the exercise of their statutory powers and in typical cases. It is emphasized that the role of the institution of conciliation of the parties as a way of resolving customs disputes is that its application is possible at any stage of proceedings in customs disputes in the administrative proceedings of Ukraine. The author’s understanding of the following categories is given: «alternative ways of resolving customs disputes» is a set of procedures aimed at peaceful settlement of conflicts by mutual will of both parties; «settlement of a dispute involving a judge» is a way of resolving customs disputes involving a judgerapporteur for the peaceful settlement of the conflict between the parties; «reconciliation of the parties» is a way of resolving customs disputes, which is aimed at peaceful settlement of the conflict in court by mutual will of both parties. It is stated that in resolving customs disputes in court, dispute resolution with the participation of a judge can be applied only before the trial on the merits, and conciliation of the parties – at any stage of consideration and resolution of the case. It is noted that the existing legal regulation of alternative ways of resolving customs disputes needs to be updated, harmonized and systematized. In order to ensure effective functioning of alternative methods of resolving customs disputes in Ukraine, it is proposed at the legislative level to provide that in addition to administrative and judicial procedures, customs disputes may also be resolved using alternative methods and regulate pre-trial and judicial alternatives.
Стаття присвячена з’ясуванню сутності та особливостей законодавчо встановлених альтернативних способів вирішення митних спорів в Україні. Встановлено сфери застосування альтернативних способів вирішення правових спорів. Наголошено, що альтернативні способи вирішення правових спорів можуть бути застосовані як у приватній, так і публічній сферах. Виокремлено альтернативні способи вирішення митних спорів в судовому порядку: врегулювання спору за участю судді та примирення сторін. Охарактеризовано специфіку цих способів вирішення митних спорів. Звернуто увагу на те, що серед науковців відсутній єдиний підхід до розуміння сутності та правової природи інституту врегулювання спору за участю судді. Зроблено висновок, що врегулювання спору за участю судді є самостійним способом вирішення митних спорів, який координується безпосередньо суддею. Вказано на обмеженість застосування інституту врегулювання спору за участю судді у митних спорах, а саме: у справах за зверненням митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень та у типових справах. Наголошено, що роль інституту примирення сторін як способу вирішення митних спорів полягає у тому, що його застосування можливе на будь-якій стадії провадження у справах з митних спорів в адміністративному судочинстві України. Наведено авторське розуміння таких категорій: «альтернативні способи вирішення митних спорів» – це сукупність процедур, спрямованих на мирне врегулювання конфліктів шляхом взаємного волевиявлення обох сторін , «врегулювання спору за участю судді» – це спосіб вирішення митних спорів за участю судді-доповідача, який спрямований на мирне врегулювання конфлікту між сторонами; «примирення сторін» – це спосіб вирішення митних спорів, який спрямований на мирне врегулювання конфлікту у судовому порядку шляхом взаємного волевиявлення обох сторін. Констатовано, що під час вирішення митних спорів в судовому порядку врегулювання спору за участю судді може бути застосовано виключно до початку розгляду справи по суті, а примирення сторін – на будь-якій стадії розгляду і вирішення справи. Зазначено, що існуюче правове регулювання альтернативних способів вирішення митних спорів потребує оновлення, узгодження та систематизації. З метою ефективного функціонування альтернативних способів вирішення митних спорів в Україні запропоновано на законодавчому рівні передбачити, що крім адміністративного та судового порядку, митні спори можуть також вирішуватися за допомогою альтернативних способів та регламентувати порядок застосування досудових та судових альтернативних способів вирішення митних спорів.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 4(36); 122-139
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Напрями підвищення ефективності системи заходів загальносоціального запобігання терористичним актам в Україні
Directions of Improving the Efficiency of the System of Measures of General Social Prevention of Terrorist Acts in the Ukraine
Autorzy:
Стукаліна, Ольга
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/2163417.pdf
Data publikacji:
2022-12-31
Wydawca:
Wydawnictwo Adam Marszałek
Tematy:
терористичний акт
заходи загальносоціального запобігання
держава
велике місто
регіон
суб’єкти запобігання терористичним
актам
антитерористичні заходи
запобігання тероризму
міська програма
terrorist act
measures of general social prevention
state
large city
region
subjects of prevention of terrorist acts
anti-terrorist measures
prevention of terrorism
city program
Opis:
The article is devoted to improving the effectiveness of the system of measures of general social prevention of terrorist acts at the national, regional and local levels. It was emphasized that the prevention of terrorist acts at the national, regional and local levels is a key area that allows the most humane, with the least harm to the state and society, to address the problem of combating this phenomenon. The content of «general social prevention of terrorist acts» is revealed. It is proposed to understand «general social prevention of terrorist acts» as a system of measures that promotes the anti-criminogenic potential of the state, society and all institutions, and most importantly – the formation of a positive criminological situation, improving security of life and reducing existing terrorist threats. It is concluded that the system of measures of general social prevention of terrorist acts at the national, regional and local levels should be built to taking into account all financial and resource opportunities and specifics of specific administrative-territorial units, as well as: should be targeted, planned and systemic. settlement; should affect almost all spheres of society; should be aimed at neutralizing criminogenic factors in the of the environment that affect the emergence and implementation of terrorist acts, through the consolidated efforts of all, without exception, the subjects of preventive activities; Competent entities must take into account the territorial and spatial specifics of a particular settlement (its natural resources, historical features of the economy, proximity to the border, level of economic development, ethnic composition of the population, etc.); Competent entities should take into account the architectural design and planning of individual urban planning facilities, which will help to establish effective control over the state of public safety and public order, as well as prevent terrorist attacks; should cover a range of: socio-economic, political, ideological, organizational and managerial, psychological and educational, legal, informational and socio-cultural activities. It is proved that the activity of local self-government bodies, which promote the implementation of targeted and comprehensive programs to improve the security of the entire population and reduce the level of existing threats, including terrorist, is of particular importance in the development and implementation of social measures to prevent terrorist acts at the local and regional levels.
Стаття присвячена підвищенню ефективності системи заходів загальносоціального запобігання терористичним актам на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях. Наголошено, що запобігання терористичним актам є ключовим напрямом, що дає можливість найбільш гуманно, з найменшою шкодою для держави й суспільства, вирішувати завдання протидії цьому явищу. Розкрито зміст «загальносоціального запобігання терористичним актам». Запропоновано під «загальносоціальним запобіганням терористичним актам» розуміти систему заходів, яка сприяє реалізації антикриміногенного потенціалу держави й суспільства, а найголовніше – формуванню позитивної кримінологічної обстановки, підвищенню рівня безпеки населення та зниженню ступеня існуючих терористичних загроз. Зроблено висновок, що система заходів загальносоціального запобігання терористичним актам на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях повинна будуватися із урахуванням усіх фінансово-ресурсних можливостей та специфіки конкретних адміністративно-територіальних одиниць, а також: має носити цільовий, плановий та системний характер з урахуванням існуючого потенціалу певного населеного пункту; повинна зачіпати практично усі сфери життєдіяльності суспільства; має спрямовуватися на нейтралізацію криміногенних факторів у міському середовищі, що впливають на виникнення та реалізацію терористичних актів, за допомогою використання консолідованих зусиль усіх без винятку суб’єктів запобіжної діяльності; компетентним суб’єктами має враховуватися територіально-просторова специфіка окремого населеного пункту (його природні ресурси, історичні особливості господарства, наближеність до кордону, рівень економічного розвитку, етнічний склад населення тощо); компетентними суб’єктами має враховуватися архітектурне проектування й планування окремих об’єктів містобудування, що сприятиме створенню ефективного контролю за станом громадської безпеки й публічного порядку, а також унеможливлювати вчинення терактів; має охоплювати цілий комплекс: соціально-економічних, політичних, ідеологічних, організаційно-управлінських, психолого-виховних, правових, інформаційних та соціально-культурних заходів. Доведено, що особливого значення при розробці й реалізації загальносоціальних заходів запобігання терористичним актам на місцевому та регіональному рівнях набуває діяльність органів місцевого самоврядування, які сприяють втіленню цільових і комплексних програм щодо підвищення безпеки усього населення, а також зниження рівня існуючих загроз, у тому числі терористичного характеру.
Źródło:
Krakowskie Studia Małopolskie; 2022, 4(36); 259-280
1643-6911
Pojawia się w:
Krakowskie Studia Małopolskie
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-4 z 4

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies