- Tytuł:
-
Historical-Social Establishment Specifics of Ukrainian Writers as a Social-Professional Group (end of 19th century – beginning of 20th century)
Історико-соціальна специфіка становлення українського письменництва як соціально-професійної групи (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) - Autorzy:
-
Poltorakov, Oleksiy
Shchygol, Iryna - Powiązania:
- https://bibliotekanauki.pl/articles/469933.pdf
- Data publikacji:
- 2019-03-01
- Wydawca:
- Wyższa Szkoła Gospodarki Euroregionalnej im. Alcide De Gasperi w Józefowie
- Tematy:
-
Ukrainian writers
socio-professional group
biographical method
sociology of literature
social history
українські письменники
соціально-професійна група
біографічний метод
соціологія літератури
соціальна історія - Opis:
-
Purpose. Adopting P. Bourdieu concept, within the frameworks of “literature field” and “power field” inter-connection/inter-action to analyze sociologically literature process and its key actors (writers as a socio-professional group) activities in Ukraine at the end of 19th century – beginning of 20th century.
Methods: comparative method has been used while reviewing literature and arranging the table showing relations between occupation and literary work; method of socio-historical reconstruction has been used in the part about writers and their life/literature and society; biographical method has been used for analysis of writers’ life and their occupation.
Results. The Ukrainian writers in the 19th century began to gain shape of socio-professional group, and its key representatives started to receive honorariums. The Ukrainian writers were in line with mainstream of the world literary process, including more active publications of literary works written by women. The 1920s was a period of the Ukrainian literature unprecedented development, showing revolutionary features it became a period of Ukrainian culture Renaissance. Many famous cultural activists emigrated, but the new generation began to appear with communism views or non-political. Actually revolutions in the beginning of the 20th century destroyed social hierarchical structure of the Russian Empire. An increasing demand for mass literary products was seen, because of an increased number of people who could read. Main professional activities of authors had a significant impact on the choice of ideas/stories and topics/subjects among writers. According to preliminary results of socio-literary studies (1920-1930s period), connections between real life of a writer and his social environment, as well as literature works had deep impact on all process’ participants.
Conclusions. Writer's creative work, as well as his biographical milestones are the sources of sociological research, of the mutual influence of society (real life) and literature (art work and the corresponding psychological/cultural) in the context of the development of contemporary technologies ("BigData", etc.), – as well as reality that it is constructed/given and/or extrapolated to it.
Мета. В концептуальних категоріях перетину "поля (художньої) літератури" та "поля влади" (в термінах П. Бурдьє) визначити історико-соціальну специфіку становлення українського письменництва як соціально-професійної групи (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). Методи: порівняльний був використаний під час огляду літератури і побудови таблиці взаємодії місця роботи і творчості письменників, соціально-історичної реконструкції – в частині, присвяченій взаємодії митця і його творчості з суспільством, біографічний – для аналізу взаємодії життєвого шляху письменника і його зайнятості. Результати. Доведено, що українське письменництво ще у ХІХ ст. почало формуватися як соціально-професійна група, а його ключові представники – отримувати гонорари, інколи немалі, за свою творчість, не зважаючи на те, що ці гонорари майже ніколи не були основним джерелом існування. Українське письменництво йшло в загальному руслі тогочасного світового літературного процесу, зокрема все активніше долучало до публічності (публікувало) твори, написані жінками. 1920-ті рр. стали часом небаченого розвитку української культури, періодом культурної революції або, в певному сенсі, українським відродженням. Це стало можливим завдяки тому, що після революційних подій в Україні (кінець 1910-х рр.) діячі культури могли сподіватися на підтримку державних органів, вільно проголошувати свої програми розвитку культури та сподівання. Багато видатних діячів виїхало в еміграцію, але почала з’являтися нова плеяда діячів культури, вихованих на революційних переконаннях, свідомих комуністів. Втім необхідно зауважити, що багато молодих письменників та поетів були доволі аполітичними. У вимірах художньої літератури можна прослідкувати культурні та соціальні зміни, котрі відбувалися у суспільстві. Революційні події зруйнували соціально-станову ієрархічну структуру Російської імперії. Почалася вертикальна міграція, котра підтримувалася владою. В її рамках підвищувався загальний рівень освіченості населення, змінювалося матеріальне та соціальне становище великої кількості населення. Зростав попит на літературну продукцію, оскільки збільшувалася кількість письменних людей, – отже, виникала потреба у збільшенні кадрів виробників цієї продукції – письменників (показовою є кампанія "призову робітників-ударників до літератури"). Основна професійна діяльність тогочасних митців мала значний вплив на вибір ідей/сюжетів та тем/тематик серед письменників. Висновки. Як творчий доробок письменника, так і його біографічні віхи разом є дедалі потужнішим (в контексті розвитку відповідних технологій "BigData" та ін.) джерелом для соціологічних досліджень, вивчення взаємовпливів соціуму (реального життя) і словесності (художнього твору та відповідної психологічної/культурної реальності, що ним конструюється/задається та/або екстраполюється на нього). - Źródło:
-
Intercultural Communication; 2019, 6, 1; 161-186
2451-0998 - Pojawia się w:
- Intercultural Communication
- Dostawca treści:
- Biblioteka Nauki