Informacja

Drogi użytkowniku, aplikacja do prawidłowego działania wymaga obsługi JavaScript. Proszę włącz obsługę JavaScript w Twojej przeglądarce.

Wyszukujesz frazę "AUSTRALIA" wg kryterium: Temat


Wyświetlanie 1-10 z 10
Tytuł:
Australian Policy Regarding the Indigenous Population (End of the XIXth Century – the First Third of the XXth Century)
ПОЛІТИКА АВСТРАЛІЇ ЩОДО КОРІННОГО НАСЕЛЕННЯ (КІНЕЦЬ XIX СТ. – ПЕРША ТРЕТИНА ХХ СТ.)
Autorzy:
Perga, T.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894235.pdf
Data publikacji:
2020
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Australia, aborigines, indigenous peoples, assimilation
Австралія, аборигени, корінні народи, асиміляція
Opis:
Здійснено аналіз урядової політики Австралії щодо корінного населення. Розкрито негативні наслідки колонізації австралійського континенту, зокрема значне зменшення чисельності аборигенів внаслідок поширення алкоголю й епідемій, захоплення їхніх територій. Зроблено висновок, що колонізація Австралії ґрунтувалась на ідеї ієрархії людського суспільства, вищості і нижчості різних рас і груп людей, а відповідно – зверхності європейської культури і цивілізації. Її унаочненням стало створення резервацій для аборигенів і прийняття законодавства, спрямованого на сегрегацію білого і кольорового населення країни і асиміляцію окремих представників корінного народу в європейське суспільство, у першу чергу – дітей від змішаних шлюбів. Доведено, що, вважаючи аборигенів вимираючим народом і прагнучи його захистити від самого себе, європейці бачили шлях його порятунку у міцегенації – міжрасових шлюбах та ізоляції дітей аборигенів від батьків. Така політика здійснювалась з кінця XIX ст. до 1970-х рр. і призвела до порушення культурних і родинних зв’язків і руйнування общин аборигенів, хоча урядові кола позиціонували її як політику турботи про корінних австралійців. У зв’язку з цим, покоління аборигенів, яких забрали від батьків і передали на виховання в інтернати або сім’ї білошкірих європейців, отримало назву «втраченого покоління». Розкрито діяльність А.О. Невілля, який більше двох десятиліть обіймав посаду головного захисника аборигенів у Західній Австралії і фактично став ідеологом політики їхньої асиміляції. Він обґрунтував ідею біологічного поглинання корінної австралійської раси як ключової умови її збереження і надзвичайно жорстоко впроваджував політику відділення дітей аборигенів від їхніх батьків. Зроблено висновок, що політика щодо корінного населення Австралії кінця XIX – першої третини ХХ ст. будувалась на принципі дискримінації за расовою ознакою.
An analysis of Australia’s governmental policy towards indigenous peoples has been done. The negative consequences of the colonization of the Australian continent have been revealed, in particular, a significant reduction in the number of aborigines due to the spread of alcohol and epidemics, the seizure of their territories. It is concluded that the colonization of Australia was based on the idea of the hierarchy of human society, the superiority and inferiority of different races and groups of people, and accordingly - the supremacy of European culture and civilization. It is demonstrated in the creation of reservations for aborigines and the adoption of legislation aimed at segregating the country's white and colored populations and assimilating certain indigenous peoples into European society, primarily children from mixed marriages. It has been proven that, considering the aborigines an endangered people and seeking to protect them from themselves, Europeans saw the way to their salvation in miscegenation - interracial marriages and the isolation of aboriginal children from their parents. This policy has been pursued since the end of the XIX century by the 1970s and had disrupted cultural and family ties and destroyed aboriginal communities, although government circles positioned it as a policy of caring for indigenous Australians. As a result, the generation of aborigines taken from their parents and raised in boarding schools or families of white Europeans has been dubbed the “lost generation”. The activity of A.O. Neville who for more than two decades held the position of chief defender of the aborigines in Western Australia and in fact became the ideologist of the aborigines’ assimilation policy has been analyzed. He substantiated the idea of the biological absorption of the indigenous Australian race as a key condition for its preservation and extremely harshly implemented the policy of separating Aboriginal children from their parents. It is concluded that the policy towards the indigenous population of Australia in the late XIX – first third of the XX century was based on the principle of discrimination on racial grounds.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 11; 41-52
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Стратегії Міграційної Політики Австралії: Етапи Становлення, Нові Виклики Та Відповіді На Сучасні Загрози
Strategies of Australia’s Migration Policy: the Stages of Becoming, New Challenges and Responses to Today’s Threats
Autorzy:
Romanenko, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1070496.pdf
Data publikacji:
2020-09-29
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
migration policy
assimilation
integration
multiculturalism
Australia
австралія
міграційна політика
асиміляція
інтеграція
мультикультуралізм
Opis:
The article examines the Australia’s migration policy, the stages of its formation and development, the current situation. There are three stages of Australia’s post-World War II migration strategy: assimilation policy, integration policy, and a policy of cultural diversity and multiculturalism. This policy is regulated by the Australian Department of Immigration. Since its inception, the name of the Department has been changed more than ten times, reflecting the main directions of its activities and functions during these periods. Summing up the results of the article, it can be said that the first head of the Department of Immigration in 1945 had promoted mass British immigration, proclaiming the slogan “Populate or Perish”, however the policy on immigrants and the name of the Department changed over time. In March 1996, the name of the institution had changed to the Department of Immigration and Multicultural Affairs, whose slogan was “Enriching Australia through migration”. The main idea of immigration strategy was to create a multicultural country with strong potential due to its diversity. In 2007, the concept of multiculturalism was excluded from the name of the structure; more emphasis in the work of the Department was placed on the recognition of national identity, based on a number of core values, which still contribute to the development of a multicultural society. And in 2017 Department of Home Affairs was officially established, which today deals with all migration issues. The country has an Australian migration program at the beginning of the XXI century, which provides several main reasons why citizens of another country can enter the continent for long-term residence: student’s, qualified immigration (taking into account the professional experience, skills or qualifications required by Australian economy at the time), family reunification (family members living in Australia), special circumstances (return of Australian citizens who have previously left the country). There is also a humanitarian program for refugee’s migration and adaptation to Australian life.
У статті розглядається Австралійська міграційна політика, етапи її становлення та розвитку, сучасний стан справ. Можна виділити три етапи міграційної політики Австралії в період після Другої світової війни: політика асиміляції, політика інтеграції та політика культурного різноманіття і мультикультуралізму. Дана політика регулюється Міністерством імміграції Австралії. З моменту створення назва Міністерства була змінена більше десяти разів, що відображало основні напрями діяльності установи та функції за ці періоди. Підсумовуючи результати, отримані внаслідок роботи над статтею, можна сказати, що, якщо перший очільник Міністерства імміграції у 1945 р. пропагував масову британську імміграцію, проголошуючи гасло «Заселити або загинути», то з плином часу назва Міністерства та політика щодо іммігрантів змінювалася. У березні 1996 р. назва установи змінилася на Міністерство імміграції та мультикультурних питань, чиїм гаслом було «Збагачення Австралії шляхом міграції». Головною ідеєю міграційної стратегії стало створення мультикультурної країни з сильним потенціалом завдяки її різноманітності. У 2007 р. поняття «мультикультуралізм» виключено з назви структури; більший акцент у роботі Міністерства було зроблено на визнанні національної ідентичності, заснованої на низці основних цінностей, які все ще сприяють розвитку мультикультурного суспільства. 2017 р. було офіційно створено Міністерство внутрішніх справ, що сьогодні займається імміграцією. На початку ХХІ ст. в країні діє Австралійська міграційна програма, що передбачає декілька основних причин, за якими громадяни іншої держави можуть здійснювати в’їзд на довготривале проживання в країну: студентська, кваліфікована імміграція (враховується професійний досвід, навички або кваліфікація, які потребує на момент дії програми економіка Австралії), возз’єднання сім’ї (члени сім’ї, які проживають в Австралії), особливі обставини (повернення громадян Австралії, які раніше покинули країну). Також є гуманітарна програма по міграції та адаптації у австралійське життя біженців.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 152-167
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історичні, Соціокультурні Та Міжнародно-політичні Передумови Виникнення І Становлення Австралійського Союзу
Historical, Socio-cultural and International Political Preconditions for the Emergence and Formation of the Australian Union
Autorzy:
Vietrynskyi, I.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1070512.pdf
Data publikacji:
2020-09-29
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
colonialism
international policy
Australia
England
New South Wales
австралія
колоніалізм
англія
міжнародна політика
новий південний уельс
Opis:
The article examines the prerequisites for the creation and early stages of development of the Commonwealth of Australia from the founding of the first European colonies prior to the legal formalization of the federation. Also mentioned are the variability of approaches to the development of Australia’s historiography, in particular from the positions of classical English and modern Australian views. Also, the early stages of the development of the continent that preceded the discovery of Australia by Europeans are considered. It analyzes the wide context of geopolitical processes in Europe in the era of imperialism (XVI-XIX centuries), as well as the circumstances of the formation of large colonial empires. In particular, features of the status, place and role of England in the international political processes of the XVIІ and XVIII centuries are shown, and the stages of the formation of the British colonial empire are also considered. The complex of internal socio-economic as well as foreign policy prerequisites for the beginning of the colonization of Australia by Great Britain is analyzed, in particular the attention paid to the consequences of the British Industrial Revolution XVIII. The stages of formation of the British colonies in Australia, as well as the development of the mainland from the establishment of the first settlement - New South Wales until full control of the continent are investigated. The characteristics of the economic, social, political, demographic and other aspects of the development of Australian colonies are analyzed. The article discusses the evolution of trade and administrative relations between individual colonies, as well as the stages of preparation for the creation of a federation, which was called the Commonwealth of Australia and changed the country's colonial position to the dominion status in the British Empire. Particular attention is paid to the international political processes that accompanied the development of the Australian continent, as well as the role of colonial administrations in regional geopolitical processes, in particular the colonization of New Guinea.
У статті досліджуються передумови утворення та ранні етапи розвитку Австралійського Союзу від заснування перших європейських колоній до юридичного оформлення федерації. Окремо розглянуто варіативність підходів до формування історіографії Австралії, зокрема з позицій класичного англійського та сучасного австралійського поглядів. Приділено увагу раннім етапам розвитку континенту, що передували відкриттю Австралії європейцями. Проаналізовано широкий контекст геополітичних процесів у Європі в епоху імперіалізму (XVI-XІX ст.) та обставини формування великих колоніальних імперій. Зокрема, показано особливості статусу, місця й ролі Англії в міжнародно-політичних процесах XVII і XVIII ст., а також розглянуто етапи становлення британської колоніальної імперії. Проаналізовано комплекс внутрішніх соціально-економічних та зовнішньополітичних передумов початку колонізації Австралії Великою Британією, зокрема приділено увагу наслідкам англійської промислової революції XVIIІ ст. Досліджено етапи формування системи британських колоній в Австралії та освоєння материка від створення першого поселення – Нового Південного Уельсу до набуття повного контролю над континентом. Аналізуються особливості економічного, соціального, політичного, демографічного та ін. аспектів розвитку австралійських колоній. Розглянуто еволюцію торгівельних та адміністративних відносин між окремими колоніями, а також етапи підготовки до утворення федерації, яка отримала назву Австралійський Союз і змінила колоніальне положення країни на статус домініону Британської імперії. Особливу увагу приділено міжнародно-політичним процесам, які супроводжували освоєння австралійського континенту, а також ролі колоніальних адміністрацій в регіональних геополітичних процесах, зокрема колонізації Нової Гвінеї.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 64-86
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історична Пам’ять Та Практики Монументальної Комеморації Першої Світової Війни В Австралії (частина 1)
Historical Memory and Practices of Monumental Commemoration of World War I in Australia (Part 1)
Autorzy:
Zernetska, O.
Myronchuk, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1070485.pdf
Data publikacji:
2020-09-29
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
historical memory
monuments
commemorative practices
World War I
Australia
історична пам’ять
монументи
перша світова війна
австралія
комеморативні практики
Opis:
The authors’ research attention is focused on the specifics of the Australian memorial practices dedicated to the World War I. The statement is substantiated that in the Australian context memorials and military monuments formed a special post-war and post-traumatic part of the visual memory of the first Australian global military conflict. The features of the Australian memorial concept are clarified, the social function of the monuments and their important role in the psychological overcoming of the trauma and bitter losses experienced are noted. The multifaceted aspects of visualization of the monumental memory of the World War I in Australia are analyzed. Monuments and memorials are an important part of Australia’s visual heritage. It is concluded that each Australian State has developed its own concept of memory, embodied in various types and nature of monuments. The main ones are analyzed in detail: Shrine of Remembrance in Melbourne (1928–1934); Australian War Memorial in Canberra (1941); Sydney Cenotaph (1927-1929) and Anzac Memorial in Sydney (1934); Desert Mounted Corps Memorial in Western Australia (1932); Victoria Memorials: Avenue of Honour and Victory Arch in Ballarat (1917-1919), Australian Ex-Prisoners of War Memorial (2004), Great Ocean Road – the longest nationwide memorial (1919-1932); Hobart War Memorial in the Australian State of Tasmania (1925), as well as Villers-Bretonneux Australian National Memorial in France dedicated to French-Australian cooperation during the World War I (1938). The authors demonstrate an inseparable connection between the commemorative practices of Australia and the politics of national identity, explore the trends in the creation and development of memorial practices. It is noted that the overwhelming majority of memorial sites are based on the clearly expressed function of a place of memory, a place of mourning and commemoration. It was found that the representation of the memorial policy of the memory of Australia in the first post-war years was implemented at the beginning at the local level and was partially influenced by British memorial practices, transforming over time into a nationwide cultural resource.
Дослідницька увага авторів зосереджена на специфіці австралійських меморіальних практик, присвячених Першій світовій війні. Обґрунтовано положення про те, що в австралійському контексті меморіали та військові пам’ятники сформували особливу післявоєнну і пост-травматичну частину візуальної пам’яті про перший австралійський глобальний військовий конфлікт. З’ясовуються особливості австралійської меморіальної концепції, відзначається соціальна функція пам’ятників та їх важлива роль у психологічному подоланні пережитих травм і гірких втрат. Аналізуються різнопланові аспекти візуалізації монументальної пам’яті про Першу світову війну в Австралії. Доведено, що пам’ятники і меморіали є важливою частиною візуальної історичної спадщини Австралії. Зроблено висновок про те, що у кожному австралійському штаті розроблена власна концепція меморіальної пам’яті, втілена у різноманітних за типом та характером монументах. Детально проаналізовано основні з них: Храм пам’яті в Мельбурні (1928-1934); Австралійський військовий меморіал в Канберрі (1941); Кенотаф (1927-1929) та Меморіал АНЗАК в Сіднеї (1934); Меморіал Пустельного кінного корпусу у Західній Австралії (1932); пам’ятні меморіали штату Вікторія: Алея честі та Арка перемоги в Баллараті (1917-1919), Меморіал колишнім австралійським військовополоненим (2004), найдовший загальнонаціональний меморіал пам’яті – Велика океанська дорога (1919-1932); військовий меморіал Хобарта в австралійському штаті Тасманія (1925), а також Меморіал в честь франко-австралійської військової співпраці під час Першої світової війни у Віллер-Бретонне у Франції (1938). Автори демонструють нерозривний зв’язок комеморативних практик Австралії з політикою національної ідентичності, досліджують тенденції започаткування та розвитку меморіальних практик. Відзначено, що переважна більшість меморіальних пам’яток має в своїй основі чітко виражену функцію місця пам’яті, місця скорботи і вшанування. З’ясовано, що репрезентація меморіальної політики пам’яті Австралії в перші повоєнні роки реалізовувалася спочатку на локальному рівні і частково перебувала під впливом британських меморіальних практик, трансформуючись з часом у загальнонаціональний культурний ресурс.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 204-220
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Історична пам’ять та практики монументальної комеморації Першої світової війни в Австралії (Частина 2)
Historical Memory and Practices of Monumental Commemoration of World War I in Australia (Part 2)
Autorzy:
Зернецька, О.В.
Мирончук, O.A.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676579.pdf
Data publikacji:
2021-03-18
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
історична пам’ять
монументи
Перша світова війна
Австралія
комеморативні практики
historical memory
monuments
World War I
Australia
commemorative practices
Opis:
Дослідницька увага авторів зосереджена на специфіці австралійських меморіальних практик, присвячених Першій світовій війні. Обґрунтовано положення про те, що в австралійському контексті меморіали та військові пам’ятники сформували особливу післявоєнну і пост-травматичну частину візуальної пам’яті про перший австралійський глобальний військовий конфлікт. З’ясовуються особливості австралійської меморіальної концепції, відзначається соціальна функція пам’ятників та їх важлива роль у психологічному подоланні пережитих травм і гірких втрат. Аналізуються різнопланові аспекти візуалізації монументальної пам’яті про Першу світову війну в Австралії. Доведено, що пам’ятники і меморіали є важливою частиною візуальної історичної спадщини Австралії. Зроблено висновок про те, що у кожному австралійському штаті розроблена власна концепція меморіальної пам’яті, втілена у різноманітних за типом та характером монументах. Детально проаналізовано основні з них: Храм пам’яті в Мельбурні (1928-1934); Австралійський військовий меморіал в Канберрі (1941); Кенотаф (1927-1929) та Меморіал АНЗАК в Сіднеї (1934); Меморіал Пустельного кінного корпусу у Західній Австралії (1932); пам’ятні меморіали штату Вікторія: Алея честі та Арка перемоги в Баллараті (1917-1919), Меморіал колишнім австралійським військовополоненим (2004), найдовший загальнонаціональний меморіал пам’яті – Велика океанська дорога (1919-1932); військовий меморіал Хобарта в австралійському штаті Тасманія (1925), а також Меморіал в честь франко-австралійської військової співпраці під час Першої світової війни у Віллер-Бретонне у Франції (1938). Автори демонструють нерозривний зв’язок комеморативних практик Австралії з політикою національної ідентичності, досліджують тенденції започаткування та розвитку меморіальних практик. Відзначено, що переважна більшість меморіальних пам’яток має в своїй основі чітко виражену функцію місця пам’яті, місця скорботи і вшанування. З’ясовано, що репрезентація меморіальної політики пам’яті Австралії в перші повоєнні роки реалізовувалася спочатку на локальному рівні і частково перебувала під впливом британських меморіальних практик, трансформуючись з часом у загальнонаціональний культурний ресурс.
The authors’ research attention is focused on the specifics of the Australian memorial practices dedicated to the World War I. The statement is substantiated that in the Australian context memorials and military monuments formed a special post-war and post-traumatic part of the visual memory of the first Australian global military conflict. The features of the Australian memorial concept are clarified, the social function of the monuments and their important role in the psychological overcoming of the trauma and bitter losses experienced are noted. The multifaceted aspects of visualization of the monumental memory of the World War I in Australia are analyzed. Monuments and memorials are an important part of Australia’s visual heritage. It is concluded that each Australian State has developed its own concept of memory, embodied in various types and nature of monuments. The main ones are analyzed in detail: Shrine of Remembrance in Melbourne (1928–1934); Australian War Memorial in Canberra (1941); Sydney Cenotaph (1927-1929) and Anzac Memorial in Sydney (1934); Desert Mounted Corps Memorial in Western Australia (1932); Victoria Memorials: Avenue of Honour and Victory Arch in Ballarat (1917-1919), Australian Ex-Prisoners of War Memorial (2004), Great Ocean Road – the longest nationwide memorial (1919-1932); Hobart War Memorial in the Australian State of Tasmania (1925), as well as Villers-Bretonneux Australian National Memorial in France dedicated to French-Australian cooperation during the World War I (1938). The authors demonstrate an inseparable connection between the commemorative practices of Australia and the politics of national identity, explore the trends in the creation and development of memorial practices. It is noted that the overwhelming majority of memorial sites are based on the clearly expressed function of a place of memory, a place of mourning and commemoration. It was found that the representation of the memorial policy of the memory of Australia in the first post-war years was implemented at the beginning at the local level and was partially influenced by British memorial practices, transforming over time into a nationwide cultural resource.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 13; 203-221
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Австралія У Пошуку Власної Багатопартійної Системи (кінець Хіх – Початок Хх Ст.)
An Australia`s Quest For Own Political Diversity: An Inside View (late the XIX-th – early the XX-th Centuries)
Autorzy:
Khyzhnyak, I.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/1070511.pdf
Data publikacji:
2020-09-29
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
liberals
laborites
conservatives – the leading fractions of conterminous parliament of australia
formal and unformal institutions
cultural and civilized determining elements
Constitution of Australia
Australian Laboure Party
конституція австралії
ліберали
лейбористи
консерватори – основні фракції тогочасного парламенту австралії
формальні і неформальні інститути країни
культурно-цивілізаційні чинники
австралійська лейбористська партія
Opis:
The publication consists of the two parts. The first one has the characteristic features of the premier Constitution of Australia, which at that historical period, had to be considered as an intervening stage to obtain targeting independence and sovereignty so urgently strived for by that country. The key purpose for the country forming matter of the foregoing basic statute book was to ensure a juridical versatility of the machinery of the new state. The main plot of this principal legal document seemed to point out the presence of a certain dilemma along with its subjectly indexed initially forming constituents. Their first part was of an juridical content. The Constitution of Switzerland was chosen as an optional example and exposed it in the form of a full-scaled replica for the basic principal law of the above-mentioned country. The second part of it was lavishly marked with its clear-cut specific and historical character and called upon to faithfully reproduce a certain «safety cushion» to ensure successfully achieved harmony in operating the whole mechanism of the State government. The second part of the publication is dedicated to the historical activity of forming and developing of a certain rationally consistent formal and informal institutions as well as their impact on specific and historical determining elements to construct a new country in the Southern continent. So, as it is known, politics as a fundamental stuff of art gatherings inside all possible potentials define primarily means and resources of an entire compromise. And due to that its basic political model preferred by authoritative commanding establishment appeared to be as a perfect tool for veritable consensus. So, the mentioned pattern had been originated and settled with “a political treasure house” as well as being received by the Australian liberals as an inheritage from their British counterparts. And starting from that historical period and onwards among other rhetorical earnings of the local authoritative officers there had been occurring a firm political credo: “We’re always ready to make a compromise!”. And therefore the whole number of parties as well as the entire Australian political milieu, over the first decade of the XX-th century, inspite of all rather sharp confrontations among liberals, laborites, conservatives, social reformers, socialists and others, had also been keeping on to follow almost half of a century long historically lasted tour. And all that was performed to the key official political course responsive to the State’s national interests.
Публікація складається з двох частин. Перша, містить характеристику прем’єрної Конституції Австралії, яку на цьому історичному етапі слід розглядати лише як проміжну сходинку для одержання цією країною незалежності і суверенітету. Базовою державотворчою настановою вказаного Основного закону було забезпечення юридичної гнучкості та державної стабільності функціонування всього механізму державного апарату нової країни. В основній частині цього головного правового документа країни спостерігалась присутність дилеми її предметно окреслених вихідних складових. Першої – юридичної. Тут за зразок була обрана конституція Швейцарії, яка практично була повномасштабною реплікою базового закону цієї країни. Друга ж – позначена чітким конкретно-історичним характером і була покликана на відтворення еволюційної ролі певної «подушки безпеки» та забезпечення успішного спрацювання всього механізму управління новою державою. Друга частина публікації присвячена історичній дії створення і розвитку формальних і неформальних інститутів, а також впливу культурно-цивілізаційних чинників на побудову країни на Південному континенті. Як відомо, політика є мистецтвом можливого і насамперед компромісів. Тому, та її модель, що була обрана провладним істеблішментом, стала мистецтвом консенсусу. Це відтворилось у «політичній скарбниці», що була одержана у спадок австралійськими лібералами власне від їх британських візаві. І з цього історичного періоду саме серед риторичних напрацювань місцевих провладних мужів стало базовим політичне кредо: «До компромісів, завжди готові!». Тому весь партійно-політичний простір Австралії першої декади ХХ ст., хоча і був позначений досить жорстким протистоянням лібералів, лейбористів, консерваторів, соціал-реформістів, соціалістів, незважаючи ні на що, продовжував слідувати офіційно визнаним політико-державним інтересам.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2020, 12; 87-99
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Зовнішня політика Австралії в умовах Другої світової війні
Australian Foreign Policy during the World War II
Autorzy:
Вєтринський, I.M.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676865.pdf
Data publikacji:
2022-11-08
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Австралія
Велика Депресія
Друга світова війна
Дарвін
Перл-Гарбор
Японія
США
Australia
Great Depression
World War II
Darwin
Pearl Harbor
Japan
USA
Opis:
Стаття присвячена становленню зовнішньополітичної традиції Австралії та її утвердженню в якості суб’єкта міжнародних відносин. Вагомий внесок домініонів у перемогу Британії в Першій світовій війні активізував їхню боротьбу за незалежність. Результатом тривалих зусиль домініонів, стало проголошення у 1926 р. декларації Бальфура, що згодом була підкріплена Вестмінстерським статутом (1931 р.) де закріплювалось право домініонів на незалежну зовнішню політику. Проаналізовано розвиток австралійської зовнішньої політики напередодні та під час Другої світової війни. Прослідковано еволюцію відносин Австралії з Великою Британією в контексті подій Другої світової війни, зокрема особливості союзницьких відносин двох країн. Показано регіональний вимір Другої світової війни в рамках Азійсько-Тихоокеанського регіону, зокрема співпрацю Австралії та США в контексті протистояння японській агресії. Проаналізовано особливості впливу зовнішніх загроз на трансформацію зовнішньополітичної стратегії Австралії, зокрема в сфері національної безпеки. Головною загрозою для п’ятого континенту була агресивна та експансіоністська політика Японії в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Значну кількість бійців та техніки Австралії було направлено для допомоги Великій Британії. Але стратегічна ситуація в Європі, викликала великі сумніви, що британські війська та флот зможуть ефективно допомогти австралійцям у випадку нападу Японії. Розглянуто політику Австралії щодо забезпечення національної безпеки та оборони в рамках її участі у Другій світовій війні. В умовах очевидної загрози вторгнення японців, а також відсутності перспектив отримання підтримки з боку Великої Британії, австралійський уряд почав працювати над укладенням військового союзу зі Сполученими Штатами Америки. Виявлено ключові наслідки Другої світової для соціально-економічної системи Австралії. 
The article is related to the establishment of Australian foreign policy tradition and becoming of Australia as a subject of international relations. The significant role of the dominions during First World War Great and their help for Great Britain victory, intensified their struggle for independence. As the result of long-term efforts, dominions reached the proclamation of the Balfour Declaration in 1926 by London, which was later confirmed by the Statute of Westminster (1931), which established the authority for dominions for an independent foreign policy. The development of Australian foreign policy before and during World War II was analyzed. The evolution of the relations of the Australia and Great Britain in the context of the events of the World War II is traced, in particular the peculiarities of the allied relations of the two countries. There is shown the regional dimension of the World War II within the Asia-Pacific region, in the context of Australia and the United States actions against Japanese aggression. There are analyzed the peculiarities of external threats effect on the transformation of the Australian foreign policy strategy, in particular in the national security sphere. The main threat for Australia in that period become Japanise aggressive and expansionist policy in the Asia-Pacific region. A lot of Australian soldiers and military equipment were sent to Great Britain to support traditional allie. But in actual strategic situation in Europe there were great doubts that British troops and the navy would be able to effectively help  Australians in case of an attack by Japan. Politics of national security and defense of Australia in the context of its participation in World War II is considered. In the conditions of real threat of Japanese invasion, as well as the lack of sure to receive necessary support from Great Britain, the Australian government start to find a military alliance with the USA. There were identified the key implications of World War II for Australian socio-economic system.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2022, 18; 65-88
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Політика Австралії у сфері оборони на початку ХХІ ст.
Australia’s Defence Policy at the Beginning of the XXI Century
Autorzy:
Poshedin, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/51608847.pdf
Data publikacji:
2023
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Australia
Defence Policy
Australian Defence Forces
Defence White Paper
Австралія
політика у сфері оборони
Сили оборони Австралії
білі книги з питань оборони
Opis:
У статті досліджується оборонна політика австралійського уряду на початку ХХІ ст. З цією метою аналізуються білі книги Австралії з питань оборони 2000, 2009, 2013 і 2016 років. З’ясовано, що в цей період політика Австралії у сфері оборони характеризувалася послідовністю, чітко визначеними стратегічними інтересами і завданнями. Розглядаються фактори, які визначали розвиток середовища безпеки Австралії, стратегічні завдання австралійських Сил оборони, напрями зміцнення обороноздатності Австралії. Показано, що на погляд австралійського уряду безпека та процвітання Австралії багато в чому залежать від стабільного глобального порядку, заснованого на правилах. В основі такого глобального порядку лежить архітектура міжнародного управління, що склалася після закінчення Другої світової війни. Ця структура управління включає Організацію Об’єднаних Націй, міжнародні закони та конвенції, а також регіональні архітектури безпеки. Водночас структура глобального порядку, заснованого на правилах, перебуває під тиском і демонструє ознаки крихкості. Баланс військової та економічної могутності між державами змінюється і деякі з них мають бажання кинути виклик правилам глобальної архітектури безпеки. За таких умов крім захисту Австралії від військового нападу, завданнями Сили оборони Австралії є внесення практичного військового внеску у підтримку заснованого на правилах глобального порядку загалом і стабільності в Індо-Тихоокеанському регіоні зокрема. З’ясовано, що міцний альянс з США є основою австралійського планування безпеки і оборони. Доступ до найсучасніших технологій та обладнання зі США має вирішальне значення для підтримки потенціалу австралійських Сил оборони. Встановлено, що попри Договір про безпеку між Австралією, Новою Зеландією та США австралійський уряд дотримується принципу опори на власні сили у захисті території Австралії від військового нападу. Такий підхід пропонується взяти за основу при виробленні й реалізації Україною політики у сфері оборони.
The article examines the defence policy of the Australian government at the beginning of the XXI century. Australia’s defence white papers of 2000, 2009, 2013, and 2016 are analyzed for that purpose. It has been established that during this period, Australia’s defense policy was characterized by consistency and clearly defined strategic interests and objectives. Factors that determined the development of Australia’s security environment, strategic objectives of the Australian Defence Forces, and directions for strengthening Australia’s defence capabilities are considered. It is shown that, in the view of the Australian government, Australia’s security and prosperity primarily depend on the rules-based global order. Such a global order is based on the overall architecture of international governance that has developed since the end of World War II. This governance framework includes the United Nations, international laws and conventions, and regional security architectures. At the same time, the framework of the rules-based global order is under pressure and has shown signs of fragility. The balance of military and economic power between countries is changing, and some countries are willing to challenge the rules of the global security architecture. Under such conditions, in addition to protecting Australia from military attack, the tasks of the Australian Defence Force are to make a practical military contribution to the maintenance of the rules-based global order in general and stability in the Indo-Pacific region in particular. It found that a strong Australia-United States Alliance is at the core of Australia’s security and defence planning. Access to state-of-the-art technology and equipment from the United States of America is critical to sustaining the capabilities of the Australian Defence Force. It has been established that despite the Security Treaty between Australia, New Zealand, and the United States of America (ANZUS), the Australian government adheres to the principle of self-reliance in defence of Australia’s territory against military attack. It is proposed to take this approach as a basis for developing and implementing Ukraine’s defence policy.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2023, 22; 137-151
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
William Wentworth – Democrat by Worldview, Australian Politician and Explorer by Calling
ВІЛЬЯМ ВЕНТВОРТ – ДЕМОКРАТ ЗА СВІТОГЛЯДОМ, АВСТРАЛІЙСЬКИЙ ПОЛІТИК І МАНДРІВНИК ЗА ПОКЛИКАННЯМ
Autorzy:
Zernetska, O.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/894345.pdf
Data publikacji:
2019
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
William Wentworth, Australia, the New South Wales, emigration, parliament, constitution, Sydney University
Вільям Вентворт, Австралія, Новий Південний Уельс, еміграція, парламент, конституція, Сіднейський університет
Opis:
Стаття присвячена Вільяму Вентворту, провідній австралійській політичній фігурі першої половині ХІХ ст. Він присвятив своє життя встановленню самоуправління, яке закінчилося перемогою в 1855 р. Вивчаючи його життєвий шлях і діяльність, ми дійшли висновку, що він був виключно талановитою людиною: першопроходець-дослідник, письменник, обдарований адвокат (він закінчив юридичний факультет Кембриджського університету з відзнаками), землевласник і державний діяч. У 1819 г. він опублікував книгу «Статистичний, історичний і політичний опис колониї Новий Південний Уельс і підпорядкованих їй поселень на Землі Ван Дімена», котра стала першою книгою, написаною австралійцем про Австралію. Анализ цього видатного magnum opus, що написала молода людина, котрій ще не виполнилося й 30 років, дозволяє стверджувати, що ця книга зробила багато для того, щоб стимулювати посилення еміграції до Австралії. Вона була розширена, доповлена й перевидана в 1820-му и 1824-му роках. З’ясовано, що повернувшись до Австралії, Вентворт, талановитий оратор и чудовий журналиіт, стає провідною фігурою в колоніальному політичному житті в 1820-1830-ті роки, вимагаючи заборонити транспортування каторжників та встановити репрезентативне управления, свободу преси, проведення судових вироків за участю суду присяжних. Розкрито, як він боровся за встановлення законодавчої ради (парламенту) і нової конституції в 1840-1850-ті роки; як він зробив початкову освіту для всіх дітей в колонії реальністю і які доклав зусилля для відкриття Сіднейского университету. Підводячи підсумки, можно сказати, що цей великий син Австралії зреалізував все, що він задумав для рідної землі.
The article is dedicated to William Charles Wentworth, the leading Australian political figure during the first half of the 19th century, whose lifelong work for self-government culminated in the NewSouth Wales in 1855. While detecting his life-long activity we come to the conclusion that he was an exceptionally talented men: explorer, author, gifted barrister (he graduated from CambridgeUniversity with honours), landowner, and statesman. In 1819 he published a book “Statistical, Нistorical, and Political Description of The Colony of New South Wales and Its Dependant Settlements in Van Diemen’s Land” which was the first book of Australia written by native-born Australian. The analyses of this outstanding magnum opus, written by a young man before his thirties, allow to state that his book did much to stimulate emigration to Australia. It was reissued in revised and enlarged editions in 1820 and 1824. It is found out that while returning to Australia, Wentworth as a gifted orator and excellent journalist became the colony’s leading political figure of the 1820s and 1830s, calling for the abolition of convicts’ transportation and establishing representative government, freedom of the press and trial by jury. It is disclosed how he struggled for the Legislative Council (Parliament) and new Constitution in 1840s and 1850s; how he made primary education for all children in the colony a reality and did his utmost to open Sydney University. In sum: this great son of Australia accomplished everything he planned for his native land.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2019, 8; 185-199
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
Tytuł:
Розвиток публічної історії в Австралії
Development of Public History in Australia
Autorzy:
Орлова, Т.В.
Powiązania:
https://bibliotekanauki.pl/articles/22676617.pdf
Data publikacji:
2021-09-14
Wydawca:
National Academy of Sciences of Ukraine. Institute of World History
Tematy:
Австралія
історична пам’ять
ідентичність
публічна історія
комеморації
локальна історія
сімейна історія
історична реконструкція
Australia
historic memory
identity
public history
commemoration
local history
family history
historiсal reconstruction
Opis:
Пропонована до уваги розвідка має на меті продемонструвати важливість нового для української історіографії напрямку публічної історії для розвитку країни і для зміцнення її позицій на міжнародній арені. В якості прикладу обрано Австралію, яка перетворилася із колись віддаленої Terra Incognita на одну з провідних держав сучасного світу. Акцентовано на тому, що попри досягнуті успіхи, проблема ідентичності стоїть так само гостро, як і перед іншими країнами в умовах глобальної кризи. З’ясовуються витоки тренду публічної історії, пояснюються фактори, що сприяти його поширенню планетою, звертається увага, що цей тренд став закономірним результатом розвитку історичної науки західної цивілізації, яка обіймає країни Європи, Америки, Австралії. Остання, є відгалуженням західної цивілізаційної гілки, сприйняла орієнтири, накреслені американськими науковцями, здійснені на прагматичних засадах. Визначено кроки в інституціоналізації названого напрямку, характеризується діяльність Австралійського центру публічної історії при Сіднейському технологічному університеті, часопису «Огляд публічної історії», а також особливості їхньої роботи у діджитальну еру під гаслом: «Історія для публіки, про публіку, разом із публікою». Під цим же гаслом публічні історики працюють з локальною і сімейною історією, співробітничають з державою у сенсі комеморації, для якої важливі музеї, меморіали, пам’ятники. При розгляді національних свят, особлива увага приділена Національному дню вибачень, що є віддзеркаленням складності австралійської історії. Подібно до американської публічної історії, австралійська також велику увагу стала приділяти тим групам населення, які раніше не входили до кола інтересів дослідників, а саме аборигенам. Робиться висновок щодо значення історії в цілому і публічної історії зокрема для здійснення політики національної ідентичності – важливої запоруки стабільного і успішного розвитку держави.
The present article is aimed at demonstrating the importance of new for Ukrainian historiography direction of public history, for the country’s development and for strengthening its stance at the international arena. Australia is taken for an example, as it has turned from once remote Terra Incognita into one of the leading nations of the modern world. It is emphasized that, regardless of attainments, the identity issue is still as urgent as to other countries in the conditions of a global crisis. The sources of the public history trend are revealed, explained are the factors conducive to its spread planet-wise, attention is brought to the fact that this trend has become a natural result of developments in the science of history in the Western civilization, encompassing countries of Europe, the Americas, and Australia. The latter, being a ramification of the Western civilization branch, has adopted the guidelines outlined by American scholars, driven by pragmatic considerations. Steps are determined in the institutionalization of the said direction, a characteristic is given to the activities of the Australian Center of Public History at Sydney Technology University, of the journal “Public History Survey”, as well as to the specifics of their work in the digital era under the motto: “History for the public, about the public, together with the public”. The same motto is leading the historians working with local and family history, cooperating with the State in the field of commemoration, placing great importance on museums, memorials, monuments. Considering national holidays, particular attention is given to the National Day of Apology, reflecting the complications of Australian history. Like American public history, the Australian one began to give much attention to those groups of population that were previously omitted by the focus of research, namely, the aborigines. A conclusion is made regarding the importance of history in general and public history in particular for the implementation of the national identity policy – an important token of the nation’s stable and successful progress.
Źródło:
Проблеми всесвітньої історії; 2021, 15; 193-208
2707-6776
Pojawia się w:
Проблеми всесвітньої історії
Dostawca treści:
Biblioteka Nauki
Artykuł
    Wyświetlanie 1-10 z 10

    Ta witryna wykorzystuje pliki cookies do przechowywania informacji na Twoim komputerze. Pliki cookies stosujemy w celu świadczenia usług na najwyższym poziomie, w tym w sposób dostosowany do indywidualnych potrzeb. Korzystanie z witryny bez zmiany ustawień dotyczących cookies oznacza, że będą one zamieszczane w Twoim komputerze. W każdym momencie możesz dokonać zmiany ustawień dotyczących cookies