Kanon historiograficzny w literaturoznawstwie polsko-ukraińskim XVIII–XX wieku

У статті досліджено теоретичні та практичні засади створення канону в польських та українських історико-літературних синтезах у контексті загальноєвропейських історіографічних традицій. Виокремлено стрижневі критерії селекції історико-літературного матеріалу, а також розглянуто таксономічні тенденції в історіях літератури XVIII–ХХ століття. З’ясовано основні аспекти канонізації текстів в українських та польських історіографічних корпусах, які насамперед відображені у формальних характеристиках, критеріях відбору художніх текстів, авторських інтерпретаціях, концептуальних підходах та методологічній базі. У статті проартикульовано основні здобутки істориків літератури XVIII–ХХ століття, а також комплексно визначено методологію створення цілісного та науково обґрунтованого корпусу історії українського та польського письменства.

The article investigates the theoretical and practical principles of creating a canon in Polish and Ukrainian historical and literary syntheses in the context of European historiographical traditions. The core criteria of selection of historical and literary material are singled out, and taxonomic tendencies in the histories of literature from the 18th–20th centuries are considered. The main aspects of the canonization of texts in Ukrainian and Polish historiographical corpora are clarified, which are primarily reflected in the formal characteristics, criteria for selecting literary texts, the author’s interpretations, conceptual approaches and the methodological basis. The article articulates the main achievements of literary historians of the 18th–20th centuries, as well as comprehensively defining the methodology for creating a holistic and scientifically sound corpus of the history of Ukrainian and Polish literature.