The motivation for writing this article was that I, as a solicitor, have conducted 18 court cases on behalf of persons who had actions brought against them by housing cooperatives aiming to terminate residential construction contracts concluded in 2010 and 2011 by and between the cooperatives and my clients. A common factor for all my clients was that they were not members of the housing cooperatives at the time they entered into these contracts. After becoming housing cooperative members in 2012, my clients concluded the contracts in the form of notarial deeds: first preliminary and then final contracts. All clients paid the agreed-upon price for house construction. This is because, at the time, residential construction contracts could only be concluded with cooperative members and my clients only acquired membership later in 2012. Between 2015 and 2016, the housing cooperatives brought actions against my clients, demanding that the contracts they concluded with the clients be declared void. The validity and relevance of the problem I have researched are evidenced by the fact that some of the court proceedings have not resulted in a final decision to this day. The research aims to determine the validity of the contracts entered into by my clients in connection with their purchases of buildings from housing cooperatives. The most significant problem was the ‘commencement’ of the acquisition process without being a cooperative member. To this end, I used the method of dogmatic analysis of the law and interpreted the legal provisions and court decisions in force throughout the period (from 2010 until today), as well as the most important decision of the Constitutional Tribunal on this issue, i.e. that of 5 February 2015. I have answered the question of whether the lack of cooperative member status at the time of concluding a building construction contract could render the contract null and void, and therefore, whether the claims of housing cooperatives deserve to be dismissed or admitted.
Приводом для написання тексту послужило те, що я, як адвокат, вела 18 судових справ щодо осіб, проти яких житловий кооператив подав позов про визнання недійсними договорів, укладених у 2011 та 2012 роках у письмовій формі на будівництво та обіцянку встановити окремy власність на односімейний будинок. Ці особи на момент укладення договорів не входили до складу житлового кооперативу. Після отримання статусу членів кооперативу (у 2011 та 2012 роках) мої клієнти уклали договори у формінотаріального акту: спочатку попередні, а потім остаточні. Кожен заплатив за будівництво своїх будинків. У зв’язку з тим, що у спірний період договори на будівництво будинків можна було укладати лише з членами кооперативу (мої клієнти отримали цей статус у 2012 році), у 2015 та 2016 роках житлові кооперативи подали позови про визнання укладених договорів недійсними. Метою проведеного дослідження було відповісти на питання про юридичну силу укладених договорів купівлі житла у житловoмy кооперативi особами, які «розпочали» процес придбання, не будучи членами житлового кооперативу. У статті використaнo догматичний метод. Я провела тлумачення норми закону, що діяв протягом усього періоду (з 2010 року по теперішній час), судових рішень, ключового рішення Конституційного Трибуналу від 5 лютого 2015 року. В статті надано відповідь на запитання, чи відсутність статусу члена житлового кооперативу моглa призвести до визнання укладених договорів недійсними
Предлогом для написания настоящей статьи послужил факт, что Автор, как адвокат, провела 18 судебных дел от имени лиц, против которых жилищные кооперативы подали иски о признании недействительными договоров, заключенных в 2011 и 2012 годах в письменной форме с жилищными кооперативами на строительство и обещание установить отдельное право собственности на одноквартирный жилой дом. На момент заключения договоров эти лица не являлись членами жилищного кооператива. После получения статуса членов кооператива (в 2011 и 2012 годах), клиенты заключили договоры в форме нотариального акта: сначала предварительные, а затем основные договоры. Все они оплатили строительство домов. В связи с тем, что в указанный период договоры на строительство домов могли заключаться только с членами жилищных кооперативов (мои клиенты получили их в 2012 году), в 2015 и 2016 годах жилищные кооперативы подали иски о признании заключенных договоров недействительными. Цель проведенного исследования заключалась в том, чтобы ответить на вопрос о юридической силе заключенных договоров, связанных с приобретением жилого помещения у жилищного кооператива лицами, которые «начали» процесс приобретения, не являясь членами жилищного кооператива. В статье используется догматический метод. Автор истолковывала правовые положения, действовавшие в течение всего периода (с 2010 года по настоящее время), судебную практику, ключевое решение Конституционного суда от 5 февраля 2015 года по данному вопросу. Автор ответила на вопрос, могло ли отсутствие статуса члена кооператива на момент заключения договора на строительство домов сделать заключенные договоры недействительными.
Pretekstem do napisania tekstu było prowadzenie przeze mnie jako adwokata 18 spraw sądowych na rzecz osób, przeciwko którym spółdzielnie mieszkaniowe wytoczyły powództwa o unieważnienie umów zawartych w 2011 i 2012 r. w formie pisemnej ze spółdzielniami mieszkaniowymi o wybudowanie i przyrzeczenie ustanowienia odrębnej własności domu jednorodzinnego. Osoby te w chwili zawierania umów nie były członkami spółdzielni mieszkaniowej. Po uzyskaniu statusu członków spółdzielni (w 2011 i 2012 r.) moi klienci zawarli umowy w formie aktu notarialnego: najpierw umowy przedwstępne, a potem umowy przyrzeczone. Wszyscy zapłacili za wybudowanie domów. Ze względu na to, że w spornym okresie umowy o wybudowanie domów mogły być zawierane tylko z członkami spółdzielni (moi klienci uzyskali je w 2012 r.), w latach 2015 i 2016 spółdzielnie mieszkaniowe wytoczyły powództwa o stwierdzenie nieważności zawartych umów. Celem podjętych badań było udzielenie odpowiedzi na pytanie o skuteczność prawną zawartych umów, związanych z nabyciem budynku mieszkalnego od spółdzielni mieszkaniowej przez osoby, które „rozpoczęły” proces nabywania, nie będąc członkami spółdzielni mieszkaniowej. W artykule posłużyłam się metodą dogmatyczną. Dokonałam wykładni obowiązujących w całym okresie (od 2010 r. do chwili obecnej) przepisów prawa, orzecznictwa sądowego, kluczowego w tej sprawie wyroku Trybunału Konstytucyjnego z dnia 5 lutego 2015 r. Udzieliłam odpowiedzi na pytanie, czy brak statusu członka spółdzielni w chwili zawierania umowy o budowę domów mógł powodować nieważność zawieranych umów.
