CONFUCIAN PRINCIPLES IN THE CHINESE HISTORY AND MODERNIZATION PROCESSES OF THE LAST QUARTER OF XX CENTURY

Новий курс Китаю з 1978 р. був спрямований на проведення політики «реформ і відкритості». Водночас у державну ідеологію КНР були поступово імплементовані соціально-культурні, світоглядні та етичні категорії, властиві конфуціанству. У статті розглядається еволюція категорій конфуціанського вчення, що нині взяті на озброєння у внутрішньо- та зовнішньополітичній лінії КНР, які виникли та були оформлені в чітку систему у Стародавньому Китаї. Аналізуються причини повернення до принципів навчання, сформованих в епоху Стародавнього Китаю, які визначили шляхи його розвитку на тисячоліття. Особливу увагу приділено виявленню модернізаційного потенціалу конфуціанської доктрини, її затребуваність в сучасних умовах. Автор робить висновок про те, що відповідність морально-етичного ядра конфуціанського вчення завданням та цілям розвитку сучасного суспільства дозволило на нинішньому етапі розвитку Китаю реабілітувати його, поклавши в основу соціальної комунікації та управління державою.

China’s new course has been targeted at operating the policy of “reforms and openness” since 1978. At the same time, the social-cultural, world-view and ethical categories inherent to Confucianism have been gradually implemented into China’s state ideology. This article deals with the evolution of categories which appeared in Ancient China and were incorporated into a distinct system within Confucianism and which have been currently co-opted into domestic and foreign policies of the Chinese state. The reasons of returning to the teaching which was formed in the epoch of Ancient China and which defined the ways of China’s development for millennia are analyzed in the article. Special attention is paid to eliciting of the modernization potential of the Confucian doctrine and its relevance under the modern conditions. The author comes to the conclusion that correspondence of the moral and ethical nucleus of Confucius’ teaching to the aims and tasks of the modern society allowed to rehabilitate this teaching at the present state of China’s development and to take it as the basis of social communication and state management.